Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

ПРО МИКОЛАЯ.

У ніч зимову, чисту, мов молитва,

Коли зірки палають, наче жнива,

Спускається на землю тихо, битва

Між тьмоюй світлом в серці ожива.

 

Йде Миколай. На посох спершись трішки,

У погляді - і лагідність, і закон.

Він знає кожну долю, кожні дні вже 

І  кожен людський непокірний стогін.

 

Він ходить понад хмарами і м'яттю

Снігів, що стелять вітрові путі,

І слухає, як українські браття

До Бога шепчуть в темному житті.

 

А десь в Карпатах, серед смерек сизих,

Димлять по селах тихо комини.

Дитячі сни, немов легкі нарізи,

Тримають мир на краєчку весни. 

 

І чує він - молитви невтішимі

За рід, за дім, за маму, за синів,

Що стоячи у вітрі злому й зимнім

Беруть на плечі Батьківщину-спів.

 

Він став над містом, де тривоги в'ються,

І тихо торкнув подувом щоки:

''Не бійся, земле. Падають, та змусяться

Піднятись ангели між терни і кроки''.

 

І Миколай дарує не цукерки -

Дає надію мудрість чистий рух

Дає жагу стояти в дні уперті

Щоб світло в серці било темінь з рук. 

 

І кожен дар його - не просто вісті

А шлях любити вірити страждать

І в кожнім домі, навіть зовсім пріснім,

Його добра зоря іде палать.

 

Він знає наші предківські стежини,

Шанує рід - Орущака корінь святий,

І тих, що у молитві до Вкраїни

Несуть в серцях незгаслими світи. 

 

О Миколаю, батьку доброчину,

Прийди й сьогодні до моїх дверей,

Принісши мир для роду в Україні,

Щоб світлу силу множити в людей.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше