Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці Марії.

ПІСНЯ МОЄЇ ЗЕМЛІ І НЕБА.

Над краєм,  де гуде тривога й грім,

де соняхи горять, мов жовте світло, -

Стоїть народ, що Бог веде самим,

йому дано пройти крізь темне сито.

 

Стоїть народ, де предки - як світи,

що в тьму давно зійшли, але не згасли.

І кожен голос предків: ''Іди,

бо правда Божа вірним дасть їм силу власну''.

 

Вільшаник тихий пам'ятає дні,

коли Іван, мій прадід, в храм ходив.

Там дзвін співав у ранковій синяві -

і Ангелів гурт там над людьми стояв.

 

А поруч - Мати Божа, як завжди,

у покрові оберігала край під небом,

великим блиском освітила слід

усіх дітей,що йшли дорогою до Тебе.

 

Апостоли - як стовпи між хмар,

і Петро, ключ від Царства носить,

з небес благословля історії пожежу,

коли народ на волю знову просить.

 

І вчить Святіший Павло через віки: 

праведність - віра, не людські заслуги.

І хрест Христовий - перемога без війни,

де Бог страждає вірним зцілює всі туги.

 

І пророки крізь тисячоліття й біль

шепочуть нашому народові з любов'ю:

''Тримайся істини, що вічна наче сіль,

і чиста, як води над глибоченним плесом''.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше