ПОЕМА-ГІМН. СТЕЖКА СВІТЛА: УКРАЇНА ПІД ПОКРОВОМ ВІЧНОСТІ.

Над Дніпром, де туманить світанок політ,

Де стоїть на сторожі від прадідів віра,

Піднімається тихо над ранами світ -

Україна, що вічністю шлях свій міря.

Тут, у Вільшанику, храм, що постав як маяк,

Пам'ять Івана - мого прадіда руки.

Там каміння ще шепче, як часу дивина

Намалювали між небесами білі луки.

У тій церкві старенькій під Божою тінь,

Де дзвінок промовляє молитвою давньою,

Рід праотців благословляв мені день

Під Покровом Марії - Матері славної.

І пророки, що мріяли в зоряну ніч,

І апостоли - стовпи непорушної віри,

Ангели, як сторожа над Божою річ,

Несуть світло в серця, що знемогли від зневіри.

Та й святі українські - мов жито в степах,

Мов світанок, що крізь темряву вічну сходить.

Їхня пристань - у серцях, не в книжках,

Їх молитва й тепер крізь історію бродить.

Бо народ цей не просто із плоті й кісток -

Це легенда, і правда, і пісня, і зброя.

Ми поставали на Майданах високо

Де свободу захищено честю і кров'ю.

Помаранчева хвиля здійняла шторми

І Гідності клич нас підняв до вершини.

Хоч бувало - втомлялись але не стопами -

Бо за нами лиш правда і сила Вкраїни.

І тепер, коли вибухом стогне земля,

Коли ворог приходить, мов хмара із диму,

Українська дитина, сестра і сім'я 

Не втрачають серця й молитву незриму.

Бо у хорі молитов, що до Бога летять,

Є і голос маленький, і голос солдата.

І матуся просить Марію благать

За синочка, що йде волю світу вертати.

Це народ, що у світ посилає синів

І в науку, і в космос, і в мудрість глибоку.

Наші вчителі пишуть майбутні книги,

А науковці торують до зір свої кроки.

І хоч Тік-Ток не раз віє марнотою,

І Ютуб дивним сміхом затьмарює дух -

Українець шукає за правдою привітною,

Що веде вгору душу відводить від мук.

Глобалізація світом іде як пожар -

Та духовність - не в зоні ризиків втрати.

Бо хто має коріння і знає свій дар

Той уміє із істини щастя палати.

І в 21-ому столітті, де гендерний глум,

Часом хоче розмити шляхи розуміння,

Ми тримаємо істину - Божий наш дім,

Де сім'я - це є завжди любов і спасіння.

Бо лише там, де в шані росте дитя,

Де смирення й любов - як фундамент навчання,

Де повага до старших, до Бога життя -

Там зростає надія й міцніє кохання.

А в науці, мистецтві, у слові своїм,

Ми стоїмо - і стояти будемо знову.

Навіть штучний інтелект у новім

Часі шукає в людині душевну основу.

І майбутнє Землі - не у мові машин,

А у тих, хто молитвою світ очищає.

Бо лише той, хто серця не віддав на руїни,

Світ із хаосу вирве і стяг піднімає.

Так стоїмо ми народ що до Бога іде

І крізь бурі не втратив святого коріння.

Хтось у світові каже - кінець вже гряде

Але ми знаємо - це початок є нашого сходження.

Під Покровом Марії, у світлі Христа,

З благодаттю, що ллється немов з джерела,

Ми зростемо крізь віки - бо в нас правда проста:

Де Вкраїна - там віра. Де віра - там сила жива.