Реєстрація

Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

СВІТЛО В ГЛИБИНАХ ТВОРІННЯ.

У крихті світу - простір невеликий,

Де мов зернина дихає сім'я,

Там світло просіває шлях м'ягкий і дикий,

І Бог тримає форму з небуття.

У тиші глибинних напівпровідників

Виблискує Його жива печать,

Бо навіть у найменших молодиків

Є Господня премудрість - промовчать.

Струмує світло, сходить і зникає,

Та в Ньому - план довершений ясний:

Малі структури форму величі мають,

Як душі, що ростуть у день земний.

І кожен кластер- ніби серце юне,

Що прагне вгору, вдаль, за горизонт,

І навіть темінь Бога не згорює -

Він ставить межі, вимір, перший тон.

Усе, що рухається, світить, диха, -

Усе Він творить мудро й незбагненно,

Щоб ми у глибині, без страху й лиха,

Шукали світло смиренно і щоденно.

Бо наше серце - теж малий всесвітній

Квазінульмірний, крихітний об'єм,

Та здатний на політ в широкий вимір,

Якщо в нім - Божа правда і жертовний Дім.

То ж будь до малого вірний у роботі,

У світлі дня, у праці, у молитві, -

Бо Бог величне творить у мікроплоті,

А ти - Його структура у відбитві.

Неси ж тепло, тримай свій курс прямий,

Не проміняй своє життя на темні мрії -

І в світлі, що сховає ніч німій,

Засяє Бог - і зміцнить наші дії.

Подобається

#1935 в Різне
#402 в Поезія
#1965 в Сучасна проза

У тексті є: бог діти життя, бог істина любов, мій родовід та бог

Відредаговано: 21.12.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись

Використання файлів Cookie

З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.

Детальніше