Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

ТЕОЛОГІЧНИЙ РОЗДУМ (DEUS EST).

У чорнилах віку, де сховався зміст,

Ідеї прагнули до небесних тіл,

Чи є в кінці причин глибокий міст,

Що Духу дасть пізнати віри хіть?

Чи є Творець, що рушив часу вісь?

Аристотель крізь віки прорік: 

Першодвигун - у Ньому сила вся,

Але не Той, що людський знає гріхи.

 

Августин, в полоні вічних форм,

Із Платона взяв ту чисту суть:

Що Істина живе понад усіх норм,

І світлом з Бога нам освітлює путь.

Та раптом сумнів, як химерна тінь,

Пантеїзм сіє: "Бог - природа вся!"

І Декарт кличе розумову стінь,

Щоб збудувати Доказ для Творця.

 

Він прагне вивести життя із Права,

Що розум може віднайти в собі,

Щоб не хиталась істина яскрава,

Й закласти в Свідомість підвалин глиб.

Але Схід мовить: "Не потрібен ключ!

Бо серце знає, що природне світло є,

І в Совісті, в душі крізь зливу туч,

Вже сяйво Його Одкровення б'є!"

 

Тож чи у логіці шукати слід,

Чи в Вірі, що підносить нас до зір?  

Він Є, як мудрість, як законів лід,

Він Є, як воля, що дарує мир.

І ми між Розумом та іскрою Душі

Завжди шукаємо початок і кінець,

Де Слово вічне, в не просто в слід суші,

У Ньому Буття святковий вінець.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше