ЦЕРКВА МОГО ПО ТАТУ ПРАДІДА ІВАНА.

У Вільшанику край Самбора,

Де тиша шепче крізь віки,

Стоїть церква, мов світла гора,

Збудована з віри й руки.

О, Іване, прадіде мій,

Твоя праця - молитва жива.

У камені - серце, у дереві - біль,

А в храмі - любов і слова.

О, прадіде Іване, рідний мій,

Коли ти зібрав люд добрий свій.

Не для слави, не для пишних пісень -

А для Бога, для правди, для мрій.

Батько мій, Богдан Ілліч,

Розповідав, як ти жив і творив.

І кожне слово - мов свічка в ніч,

Що пам'ять у серці запалив.

Тож хай дзвони лунають вгорі,

Хай молитва злітає в блакить.

Бо церква - це ти, і ми, і всі,

Хто вірить, хто любить, кому жить.

Вільшаник - від вільхи ім'я,

Де дерева шепочуть про дні.

Сто метрів від храму - твоя хата жила,

Де прадід молився в тиші.

У Вільшанику, край вільхових вод,

Жив Іван - прадід мій, добрий род.

Стоїть церква, як світла зоря,

Святої Параскеви П'ятниці громада її нарекла.

О, Іване, прадіда мій,

Твоя віра - як вогонь живий.

Сто метрів від храму - твій дім,

Там молився ти в спокої й сні.

Рік був тисяча вісімсот вісімдесят шість,

Коли зібрав ти народ увесь.

Не для слави, не для похвал -

А для Бога, що серце нам дав.

Батько мій, Богдан Ілліч,

Розповідав, як ти жив у ніч.

І кожне слово - мов дзвін вгорі,

Що лунає крізь роки й зорі.

У Вільшанику, край вільхових снів,

Стоїть храм, як заповіт віків.

Іван Орущак - прадід мій святий,

Збудував його з любові живої.

Слава Тобі, Боже, за руки трудові,

За віру, що жила в простоті.

Сто метрів від храму - хата його,

Там молився він за село.

Слава Тобі, Боже, за вільху й за дім,

За коріння, що в серці моїм.

Церква і дерево - як два голоси,

Що ведуть нас крізь роки й часи.овим гаєм,

Наче голос Івана з небес.

Кличуть до храму, де віра жива є,

Де молитва зростає крізь час.

Слава Тобі, Боже, за дзвони святі,

Що несуть нам надію в житті.

Церква, вільха і дзвін - три стовпи, 

Що тримають наш дух на висоті.