Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

ВІРШ ПРО СВЯТУ ПАРАСКЕВУ ТА РОДОВУ СПАДЩИНУ.

О, Параскево, світильнице ясна,

Що в Іконії зростала, як квіт!

Тебе нарекли на честь дня святого,

Що знаменує Господній Завіт.

 

Ти змалку пізнала молитву й любов,

Христові Заповіді в серці несла,

Творила добро, ділилась із бідним,

Й душа твоя чиста і світла була.

 

Коли жорстокість заполонила світ,

І кликали зрадити Вічного Бога,

Ти стійко сказала: ''Я - християнка!''

За Нього прийнявши мученицьку дорогу.

 

Ні лестощі, ні грізні погрози катів,

Ні біль на Землі, ані страх високий,

Не змусили душу твою похитнутись,

Лиш твердість Віри сяяла в оці.

 

А пам'ять про тебе у вірі не гасне,

Живе у святинях, що зведені тут,

У селах і містах, де дзвони лунають,

Де люди до Бога спасіння несуть.

 

Особливо в селі, що Вільшаник зветься,

Де дзвони лунають, як сльози роси,

Твій храм, П'ятнице, стоїть у пошані,

Несе Божу благодать з-під небес.

 

Мій прадід, Іван що був по тату,

У тисяча вісімсот вісімдесят шостім збудував.

Він камінь до каменю клав із любов'ю, 

Щоб віри світильник для роду сіяв.

 

Молися за нас, Свята багатостраждальна,

І за тих, хто храми для Бога зводив,

Щоб праведний Іван мав в Царстві Небеснім

Спокій і радість серед світлих угідь.

 

Слава Богу і Святим Його!

 

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше