ВІЧНОЗЕЛЕНА СПАДЩИНА АННИ.

На початку була польська мла, і страх, і пил.

І хата та, що прихистком була, де час застиг, як гнила гниль.

Нью-Йорк, Америка - то слово, то зоря,

Для бідної сім'ї, що прагне із нужди буття.

Ось десять років,чи одинадцять, Анно ти стоїш,

Над ямками, де голод, смерть, і тихо ти мовчиш.

Розмова Мами з донькою-зорею:

''Всередині нас, доню, скарби. Шлях до знання - це море.

Бо важко діставати істину де світ - глухий куток

Де хліб щоденний і сріблястий свічник і боржок.

А Тато мовчки продає товар худобу й сіно

Щоб витягти сім'ю із трясовини бідності невпинно.

Анна не дитя, у сни занурює свій зір.

Вона не хоче шлюбу, ні вона не вірить в мир,

Де жінки повторюють долі сестер і Мам,

На фермі цій під покровом хат, під плач і гам.

Вона дивиться на Леа, ту, що ''Прекрасна'' зветься,

Що пахне молоком, що від кохання просто сміється.

Збирає Анна яйця в гніздах,

Там Леа сміх і тіні й тихий шепіт у прихвістках.

Анна читає Леа як книгу що без слів

Наївна гарна але дурна і це мене не гріє.

Невинність Леа її жіноча доля простий шлях

Анну лякає більше ніж грядущий крах.

Вона вночі сидить, де темний сад, і тінь, і синій птах,

І Мама каже: '' Доню, в очах твоїх - і страх, і жах.

Чоловіки бояться. Ти занадто вже мудра,

Ти - вогник в хаті, де лише бідність холод і нуда.

Ніколи, Анно, нікому не кажи, що думаєш сама,

Бо той, хто знає твою душу, той тебе лама''.

Цей заповіт стає для неї щитом, важким і довгим.

Зима, мороз. Рік Шістнадцять, сірий, злий. 

''Сімнадцять років тут'' - стогне Мама, - ''відси наш покій''.

Громада що мала б захист дати, мовчить, як лід.

Вона лише для ''ввічливих, багатих'', це жорстокий світ!

А біля річки де розлився сніг і бруд і тлін

Недуга скосила двох дітей - Елі і Сесіл.

І Анна чує голоси батьків плач і розмову їх:

''Що нам робити з дітьми?'', ''Хто допоможе їм?''.

''Громада має... Хто така громада?'' - лунає крик.

Це бунт Анни її протест пролом у стінах вік.

Вона бере цю смерть і блідість і весь жах Землі

Як паливо для вогню що сяє в цій імлі.

Бо знаючи, як життя жорстоке, як крихке,

Вона приймає рішення - її життя не буде таке!

Вона залишить бідність, вона знайде свій шлях

І хай заплатить за свій успіх болем і в сльозах.

А таємниця що в серці носитиме вона

Про іншого сина що народиться від іншого зерна -

Це буде її Вічнозелений плід її тяжкий але сильний хрест

Задля сім'ї для багатства проти сотень нещасть.

Сага починається. Анно ти - вогонь і сталь,

Щоб перетворити страх у гордість, бідність - у кришталь.

Через кохання, зраду, через сльози трьох поколінь,

Твоя історія триватиме, немов могутня тінь.