Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці Марії.

ПЕРЕД РАМАМИ ГОСПОДА.

Гуде земля, мов кузня часу,

і вогонь ковальський - то Суд і Милість.

Нові рами стоять, як спокуса спасу,

і старі серця, як залізо, гнуться від сили. 

 

Батько гнівний стоїть, мов Господь на бурі,

а син, мов Іов, - у страху й покорі.

Чи прийме світ те, що Бог змурує,

чи впаде у темряву, мов у море?

 

Син питає: ''Коли ті рами зійдуть?'' -

а в небі вітер шепоче: ''Скоро...''

І страх людський, немов гріх і лють,

пече, як криця, під Божим зором.

 

Марія - мов образ Церкви тихої,

що чекає Життя серед диму й пилу.

Її руки - молитви стиглі,

що тчуть спасіння з людської сили.

 

А Господь дивиться крізь полум'я:

''Не в гніві - мій суд а в очищенні.

Хто серце своє переплавить полум'ям -

той знайде в попелі воскресіння.''

 

І Вілл, і отець, і всі хто в кузні,

стоять між старим світом і світлом Неба.

Бо навіть залізо в руках Ісуса,

стає не зброєю - а хлібом для потреби.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше