Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

ПЕРЕД РАМАМИ.

Ніч сходить в кузні, гуде залізо,

і вогонь, як серце, пульсує в димі.

Старий Олдройд - мов буря з леза,

гнів його - у венах, у синім і темнім.

 

Вілл стоїть при вікні, похмурий, 

чув, як світ тріщить від змін -

нові рами,мов тіні хмари,

вгризаються в душу і хліб машин.

 

Де Марія - там запах м'яти,

там руки теплі, як дні весни...

Та серце - мов вовк у хаті,

що сам себе рве до ясни.

 

- Коли ті рами прийдуть, Містере Вілл? -

шепоче страх у людських очах.

І він не каже, що світ змінивсь,

і що в любові вже - пил і страх.

 

Сині очі отця - мов жар,

червоні вени - мов ріки люті,

а час, як ткацький старий ярар,

переплітає людей і муки.

 

І дим лягає на білий льон,

і гнів гуде у глибокім диху -

бо хтось заводить новий закон,

а хтось у серці тримає стиглу нічку. 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше