Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

СТАНЦІЯ-ПРИВИД І СВІТЛО ІСТИНИ.

У шумі потягів, підземних і глухих,

де спогад ріже, наче лезо гостре,

вона стоїть - душа серед гріхів,

а в серці шепіт: ''Господи, веди мене тихо...''

 

Її мати правду в серці несла,

мов свічку крізь дощ, крізь холод і змову,

і впала там, де темрява росла, -Б

але не вмерла: у вічність промовила Слово.

 

Їй кажуть: ''Твоя правда - те що, вбило тебе!''

А Бог відповідає: ''Ні, правда воскресить!''

Бо світло правди крізь темряву йде,

і навіть попіл знов розцвіте, мов блакить.

 

Її донька шукає - між болем і сном,

між мертвим спокоєм і гнівом живим,

і в станції-привиді чує: ''Іди -

Я тут, у твоїм серці незримім!''

 

Бо навіть там, де лунає брехня,

і ворог шепоче: ''Пробач - це даремно'',

Бог кладе руку на плечі знання -

і каже: ''Істина вартує темряви, певно...''

 

То ж іди, дитино, не бійся нічних потягів,

не бійся зради, і шрамів, і тьми.

Бо в кожній рані, у кожній молитві -

 Я поруч. І світло підноситься в тьмі.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше