Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

МАРШРУТКА 8.5 РОКІВ ТОМУ.

У тілі дня, що гуде, мов вулик,

Де втома - валюта, в погляд - квиток,

Вона сиділа, мов тінь без обличчя,

Тепла себе, - не сором, а крик. 

 

Невисока, як думка про втечу,

Негарна, як правда без грипу й прикрас,

Білява, мов спогад про літо в лікарні,

Де тіло - в'язень, в дух - контрабас.

 

І я дивився, не в очі - в історію,

В ту мить, що не просить моралі й судів,

Бо кожен із нас - у маршрутці до себе,

Де сором - це просто відлуння слів.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше