Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

ТЕ, ЩО НЕ ЗГАСЛО.

Я мовчки ніс любов свою крізь роки,

Крізь дні без зустрічей, крізь сни без слів.

Вона жила - без світла і без змоги,

Та не зів'яла, не згоріла, не зникла в пил.

 

Я не торкався рук, не кликав в очі,

Не мав надії - тільки біль і щем.

Та серце, мов вогонь у ніч пророчій,

Горіло тихо, не шукаючи тем.

 

Минуло все - і юність, і тривоги,

І міста ті, де стрілись ми колись.

Та в пам'яті - мов тінь далекої дороги -

Твій образ знов у серці озвавсь.

 

Я не шукаю більше зустрічей чи знаку,

Не прагну слів, не кличу навмання.

Бо та любов - не спалах, не відзнака,

А тиха суть мого буття щодня.

 

Вона - як хліб, що не зникає в скруті,

Як світло, що не просить нагород.

Нерозділена - та в душі присутня,

Як тихий дар, як Божий поворот.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше