Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці Марії.

ЗЕРНО БУТТЯ.

У безмовності раннього світанку - 

Ще до часу, до зір, до слова -

Спалахнуло: бути.

І з того сяйва народився Кварк,

Як перший звук у космічній пісні.

 

Він був малий, але з ним прийшов ритм.

До нього притяглись брати -

Разом вони стали серцем атома,

Тілом зірки, кістяком галактик 

 

Коли ж зірка згасла -

Її прах став дощем на планету,

І там, у водах первісного вечора, 

Атоми створили молекули, 

А ті - мову життя: РНК, ДНК - тексти без пер.

 

Минають епохи, і з глини й вітру постала вона - людина,

У якій Кварк став свідомістю, 

А Всесвіт -

Здивованим глядачем себе самого.

 

І тепер, коли ти читаєш ці рядки,

Зірки в тобі згадують свій початок,

І Кварк шепоче в мозку:

"Я був іскрою. Ти - Словом".

Бо, "Напочатку було Слово...".

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше