Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці Марії.

СВІТЛО СЕРЕД ТІНЕЙ.

В селі Урожі сутінки снують,

Мов таємничі темні хвилі,

Де опирі між нас живуть,

А не в могильнім, тьмянім спокої.

 

Священник в храмі сам стоїть,

Його журба, мов тінь, немає меж,

Життя його - осінній біль,

Що часом тче самотніх веж.

 

За храмом поле осіннє,

Де копають бульбу селяни,

Там тиша повниться чеканням,

Доходять кроки крізь тумани.

 

 

Напружено чекає світ,

Тривога серце роздирає,

Неначе долі чорний слід

По душах вічну тінь лишає.

 

Закриті двері, тінь густіє,

Замкнута громада мовчазна,

А непізнана доля мріє 

Про світло правди неземне.

 

Чи є рятунок у Писанні,

Чи слово в силі воскрешать?

Чи Божа воля - день останній

Життя у темряві ламать?

 

І в Самборі душа шукає

Святе обличчя Богородиці,

Що силу втомленим вселяє,

Що вічну правду не ховає.

 

Таємниці йдуть по стежці 

В бідних хатах між бойками,

А в іншому - серед кафтанів,

Живуть, мов тіні в вітрах тьмяних.

 

Закриті двері, ніч тривожить,

А серце правди хоче знати,

Чи сила Божа нам поможе

З темряви істину підняти?

 

Та поки вітер ніч тривожить,

А хмари криють неба зір,

Хто істину в собі пізнає,

Не злякається темних вір.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше