Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

КОРОНОВАНИЙ СЛОВОМ.

У сутінках світу зійшов він, незримий,

І голосу грому не чути було,

А лиш поміж тіней і вітром легким

Його благодать розлилася світлом.

 

О, двигнуться гірські твердині, мов дим,

І царства, що постали з попелу й мли,

Розсиплються попелом перед Ним -

Хто правдою гнів розвіває, немлим.

 

Він царствує в серці, що кличе Його,

На престолі нетліннім, мов вічна зоря,

І кличе: "О, смертний, пробудься, чому

Ти нишпиш у млі, віддалившись від дня?"

 

Бо сходить на землю відлуння вогню,

Бо слово Його - наче меч золотий,

Що вкоренить правду у серці людському,

Щоб в вічності сяяти словом святим.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше