Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці Марії.

СЛОВО ТА ШЛЯХ.

Він ішов поміж буднів земних,

Як мандрівник, що шукає дорогу,

Вітер торкався волосся сухих,

І сонце схилялося долу убого.

 

Голос у струнах дротів промовляв,

"Я до вас зібрався їхати скоро",

Серце у грудях невтомно пала,

Як той, що шукає у світі опору.

 

Машини стояли,шуміла земля,

Дороги, як ріки, текли без спочинку,

А слово летіло, лягало у днях,

Несене вірою, вільне, як птах.

 

Хтось дав йому руку, як знак серед бур,

Хтось запропонував йому книгу й дорогу,

А він лиш питає: "Чи буде міцним?

Чи витримає тягар цей убогий?"




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше