Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

ПОГЛЯД КРІЗЬ БАЙДУЖІСТЬ.

Слабкий лежав, не міг повстати,

Його слова вогнем горять,

А світ байдужий, мовчки гляне,

І далі кине забувать.

 

Та істина крізь тінь прозора,

Вона в очах, в думках людей,

Чи серце здатне розпізнати,

Що Бога в обличчях тих - знайдеш? 

 

Він лежав, а світ просто йшов, 

Не дививсь, не схилявсь в журбі,

Поруч тіні, байдужість мовчить,

Хто підходить - хто серце знайде?

 

Але слово проросте у мить,

І як промінь пройде крізь пітьму,

Бо людина - це більше, ніж гріх,

Бо у кожному - світло живе.

 

Прийшов до нього Бог в промінні,

Він мовив слово - сил не мав,

Та в серці віра знов прозріла,

Як світло крізь людський обман.

 

Він чув, як кроки стиха блиснуть,

Як голос лагідно прозвучав,

"Встань!" - мовив тихо, ніжно, чисто,

І біль розвіявся, мов прах.

 

І сказав: "Підіймись, подивися,

Світ наповниться сонцем й теплом,

Ти не слабший, ти вірою дихаєш,

Бог торкнувся - і зникне жалоба".

 

Розслаблений руку здійняв,

Наче пісня пробилась крізь темінь,

І повірив, і встав, і ступив,

Наче серце відкрилось для неба.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше