Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

ОЧІ РОДУ.

У батька - небо в глибині очей,

Ясні, мов хвилі вітру над полями.

У мами - ніч, спокійний темний шлейф,

Що прихиляє душу до нестями.

 

А ми - діти, вічний рідний слід та спад,

Очима чорними чи карими зорієм.

Несемо світло згадок у цей світ,

В очах, що пам'ять бережуть з любов'ю.

 

Не забуває серце тихий гімн,

Що вітер шепче поміж нив та тиші.

Бо кров рікою котиться крізь дні,

І доля лине в очі батька й вишень.

 

Ти, батьку, десь за обрій тихо йдеш,

Як вітер, що шепоче між світами.

І в синіх далях твій ласкавий стеж,

Зорієм нам, як дім над полями.

 

Чи згаснуть фарби у старих світлин? 

Чи тінь розлуки може стерти долю?

Ні, очі роду - як святий уклін,

Бо крізь роки несуть тепло і волю.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше