Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці.

В ГОЛУБІЙ ЦЕРКВІ САМБОРА.

Я клякав в тиші, в молитві й поклонах,

Людські голоси плелися, як сни,

Та випадком - в рухах нестримних, сторонніх 

Зачепив ту дівчину я враз без вини.

 

Вона обернулась, мов тінь серед ночі, 

Не гарна, не дивна, звичайна на вид,

Я шепнув лиш "Вибачте!" в соромі тихо, 

А вона лиш "Щасти!" - мов легкий оклик.

 

І слухали далі ми Службу небесну,

І пройшли у задумі крізь врата святі,

Що ж, лиш спогад зостане - простий, випадковий,

Та в серці лунає, немов би в житті.

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше