Школа Життя Та Мого Родоводу Під Поглядом Богородиці Марії.

НА МЕЖІ БУТТЯ.

Хоч би й сто років судилось жити,

Та всім нам шлях один судився,

І тихо десь за обрієм спить 

Світло душ, що у вічність злилося.

 

Йшла Катерина з нами поруч,

Слова вітру мов криком впали:

"Життя таке - мов сон короткий,

Та й смерті також не уникали".

 

Нас вела стежка крізь спогади давні,

Із похорону ми йшли, мовчазні,

Геник з костилями кроки долав,

А в очах світилась думка ясна.

 

Христос чи слава - яка ж бо різниця?

Молитва одна у серцях голосить,

Бо у стежках наших, серед могил,

Лиш правда життя нам душу тривожить.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше