Рішення ради

Кроулі, Феніціо та ще якийсь демон та янгол сиділи за столом. Марта приєдналася до них. Люцифер стояв перед ними в центрі і обернувся, коли я увійшла. Кроулі підвівся з-за столу.
— Аліна , Люцифере, сьогодні ми поговоримо про вашу неналежну поведінку. Знайомтеся, архянгол Йор, надісланий серафимом Ребеккою.
Мама надіслала свого підопічного, щоб він був одним із суддів.
— І Адмірон Вінчесто, один із наближених Сатани.
— З Люцифером ми знайомі.
— Все правильно.
Кроулі знову сів, поклав руки на стіл і оглянув присутніх.
— Отже, почнемо. Як всі знають, одним із головних законів небес та пекла є закон Недоторканності. Ми з янголом Феніціо стали свідками того, як Аліна та Люцифер переступили за межу дозволеного в нашому світі.
Я подивилася на Люцифера у спробі знайти у його погляді підтримку, обіцянку, що все буде гаразд. Але Люцифер був зосереджений на обличчях суддів, що не помітив цього. Тоді я сказала.
— Моє життя обірвалося. Усі плани зруйнувалися. Для мене ваш світ ще сповнений загадок, мені складно так швидко стати його частиною. Але я дуже хочу тут вчитися, хочу стати сильнішою, кращою. Обіцяю.
— Ми не можемо спиратися на лише обіцянки, Алін.
— Але твоя рішучість похвальна. Ще не все втрачено.  — сказав Йор.
— Спочатку ми поставимо вам кілька запитань. Адмірон Вінчесто прочитає у ваших очах, чи це було насправді. Непризнана ще не володіє способом блокування, тому звертаюсь до тебе, Люцифере. Якщо заблокуєш свідомість, ми приймемо це за несприятливу для тебе відповідь. Ти зрозумів? — сказав Кроулі.
Люцифер трохи сповільнився.
— Так.
Серафим Кроулі кивнув адмірону Вінчесто. Той підвівся і підійшов до нас.
— Чи порушували ви якісь закони, крім того, що обговорюється? Чи були учасниками вбивств, які сталися за останній місяць, перебували на землі довше, ніж треба, зв'язувалися і сношалися з людьми, будучи безсмертними та інше?
— Так. — я відповіла спокійно.
Усі переглянулись. Марта схопилася.
— Аліна, як і багато непризнаних, намагалася зустрітися зі своїми рідними. Ми це вже обговорювали і вирішили, що варто пробачити.
Вона ще хотіла щось додати, але Кроулі її перебив.
— Так, ми все це пам'ятаємо. Добре. Але на це запитання не відповів Люцифер. Чи порушував ти закони небес та пекла?
— Порушував і багато разів.
Всі зашепотілися і коли обурення трохи спало, Люцифер додав.
— Про всі мої порушення знає батько, і він, повірте, карав мене набагато сильніше, ніж ви коли-небудь могли б разом узяті.
Серафим Кроулі озирнувся на архянгола Йора, прокашлявся і продовжив.
— Думаю, перевіряти ваші відповіді через проникнення у свідомість не варто. Наступне питання. Чи тягло вас колись до протилежної сторони? Люцифера до янголів, а непризнану  до янголів та демонів?
— Тягнуло. Я ж не сліпий.
— Алін?
Я відчула, як почервоніли щоки.
— Ну, це ж не злочин.
— Не злочин, але мені важлива була твоя відповідь. І нарешті головне питання. Адмірон Вінчесто перевірить відповідь на нього. Аліна  та Люцифер, чи було щось між вами?
В ту мить я згадала наш поцілунок на горі, який він був пристрасний і як нас тягнуло один до одного. А ще згадала поцілунок в моїй кімнаті, який майже не переріс в інтим. У нас з Люцифером була така тонка межа, яку я зуміла вберегти. Адмірон Вінчесто став навпроти мене і затримав погляд на моїх зіницях.
—  Не тремти ти так, бо я не кусаюся.
Його очі на мить спалахнули від моїх спогадів, що він побачив. Я майже фізично відчувала, як він копається у моїй голові. Як заглядає в один день мого життя, перегортає і відкидає убік, не знайшовши, що шукав. Вінчесто ворушив усе, що пов'язане  з Люцифером. І ось промайнув Люцифер у моїй кімнаті. Поцілунок, ляпас. Він глянув на Люцифера, опустив очі, думаючи про щось і похитав головою.
— Ви щось побачили?
Вінчесто помовчав з хвилину, потім рішуче обернувся до суддів і сказав.
— Ні, серафим Кроулі. Я нічого не знайшов.
— Що ж, похвально. Все не так погано, як я побоювався. Також я радий, Аліна, що ти не вплутуєшся в розмови про Мальбонта. Нині нам це ні до чого. Особливо у твоєму хиткому положенні. 
Кроулі оглянув суддів.
— Ми дізналися, що Аліна та Люцифер не порушували закону недоторканності. Але ми з янголом Феніціо бачили те, що бачили й½і це також неприпустимо. Нам слід вирішити, чи потрібно приставити до них доглядачів, які оцінять ступінь їхньої близькості.  І яка ймовірність того, що рано чи пізно вони все ж таки перейдуть за межу. Перше слово за янголом Феніціо.
— Не потрібно.
— Ви так гадаєте?
— Так. Вважаю, що це зайве.
— Що ж, гаразд. Марта?
— Треба.
— Але?
— Дитино, це заради твого ж добра!
— Треба. — сказав архянгол Йор.
— Не потрібно. — сказав адмірон Вінчесто.
— Що ж, за мною останнє слово.
Він глянув на мене важким, вивчаючим поглядом.
— Ми якось спілкувалися з тобою. Ти справила тоді на мене гарне враження. Думаю, що ти будеш обережною. Доглядачі ні до чого.
Кроулі підвівся, а за ним решта.
— На цьому ми закінчуємо. Аліна, Люцифере, ви вільні.
— Дякую.
Я була щиро щаслива, що залишилася у цій школі.
— Ти дуже мила дівчинка, Алін. Бажаю тобі удачі.
Люцифер почав поспішно спускатися сходами. Та й добре. Не дуже і мала бажання з ним говорити. Дякувати Богові усе минулося і я залишаюся надалі в школі. Я зробила кілька кроків, як відчинилися двері і на сходи вискочив адмірон Вінчесто.
— Зачекай, Алін.
— Так?
— Я приїхав до школи поговорити з серафимом Кроулі щодо одного питання. Але почув про ситуацію, що склалася, і вирішив брати участь у розгляді. Я знав твою матір. Ми були добрими друзями. Проводили багато часу разом.
— Ви вчилися з нею?
— Так. Розповісти?
— Авжеж.
Він засміявся. Здається, він радий згадати минуле...
— Я був народженим демоном,а  вона —непризнана. До зустрічі з нею я зустрічав лише слабких, нічим не визначних смертних. Нездатних ні на що, окрім як із горем навпіл закінчити школу. Але твоя мати була не такою. Смілива, рішуча, вона знала, чого хотіла і завжди домагалася цього. Мені здається, вона стала янголом тільки тому, що у небес більше влади, ніж у пекла.
Він захоплюється мамою.
— За Ребекою багато хто доглядав. Я знаю вона кохала мене, а я її. Але ми ніколи не переходили за межу дозволеного.
Він сказав це з болем, ніби тепер шкодував, що не пустився у всі тяжкі та не ризикнув тоді.
— Чому ж вона не вибрала бік демонів, щоб бути з вами?
— Ми обидва були дуже амбітні. Не хотіли потім змагатися один з одним. Я піднявся кар'єрними сходами так само швидко, як і вона. Але, звичайно, мені було трохи легше, бо я народжений безсмертний.
— Мені шкода, що так сталося. Як думаєте, я зможу одного разу з нею побачитися?
— Цілком можливо. Може, я суджу не зовсім об'єктивно, але мені здається, тебе чекає прекрасне майбутнє. Головне, не пропусти можливостей, що будуть тобі дано. Не бійся робити помилки.
Він каже це мені чи собі?
— А тепер йди. Був радий знайомству. Ти така ж красуня, як і твоя мати.
Я повернулася до кімнати, вимотана після зустрічі з серафимом Кроулі та іншими. День був і справді важким. Кинулася на ліжко, розкинула руки на всі боки. Дзеркало! Я дістала його з кишені та почала розглядати. І навіщо воно мені? Дзеркало здавалося абсолютно звичайним, як раптом з нього блиснув промінь в інше дзеркало, з людським зростом. І в цьому дзеркалі з'явилося відображення Бонта зі спини. Він обернувся, ніби відчув, що за ним спостерігають.
— Нарешті!
— Що відбувається?
— Ми можемо спілкуватися через це дзеркало.
— Ти той хлопчик із вежі, про якого всі говорять?
— Мабуть. Мені потрібна твоя допомога, ким би ти не була.
— Яка?
— Допоможи мені втекти з вежі.