Результат екзамену

Я стрімголов побігла до своєї кімнати, навіть не попрощавшись із Люцифером. Зачинила за собою двері, притулилася до них і сповзла на підлогу. Я задихалася. Тримала руку на грудях і намагалася вдихнути, але мені не виходило. Востаннє таке було в школі, коли до моєї свідомості дійшло, що мама вже не повернеться. Мене вбив хтось із янголів чи демонів... Кому потрібна була моя смерть?! Я заплющила очі, повільно видихнула і вдихнула в спробі вгамувати шалене серцебиття. Коли я підвелася, то помітила на ліжку якийсь предмет. Підійшла ближче і побачила скриньку. Вона була легкою, майже невагомою. На ній було вигравіровано дивні візерунки, які світилися, варто було покрутити її. Цікаво, що всередині. Я потяглася відкрити її. І скринька легко піддалася. У ній опинився лист на пергаментному папері.
"Аліна, якщо ти читаєш цей лист, значить, у тобі більше янгольського, ніж диявольського. Отже, ти пішла в мене. Сподіваюся, ти пішла в мене і в усьому іншому і не будеш животіти все безсмертя на задвірках небесної ієрархії. Я чула про твої успіхи і пишаюся тобою. Втім, я відволіклася. Постався до цього послання з усією серйозністю. Хтось хоче вигнати тебе зі школи. Поки що я не знаю, хто саме. Цей хтось є досить впливовим, щоб відправити запит, але недостатньо, щоб натиснути. Будь обережна. Не довіряй нікому і не подавайся чарам янголів та демонів. Тебе можуть підставити та зроблять це! Школа сповнена зрадників. Я довіряю лише Феніціо та Кроулі. Твоя мама."
Як тільки мій погляд зупинився на останньому рядку, лист розсипався в руках, обернувшись пилюкою. У кімнату зайшла Адель.
— Що з тобою? Ти наче Шепфу побачила.
— Тут була скринька... з ієрогліфами...
Я озирнулася, але скринька теж зникла.
— Мама залишила листа. Попереджала бути обережною.
— Ти виглядаєш швидше засмученою, ніж наляканою.
— Навіть не знаю... дивне почуття. Я раптом зрозуміла, що зовсім не знаю своєї матері.
— Вона померла, коли ти була ще досить малою. Ти її й не знаєш добре. А щодо послання... нам усім треба бути обережними. Як пройшло завдання?
— Ой, не питай...
Я повільно встала.
— Сподіваюся, мене не виженуть.
— Знаєш, навіть добре, якщо виженуть.
— Ти про що?
— У перші дні, як ти сюди прийшла, ти стільки запитань мені поставила, щоб потім перепитувати?
Вона покрутила пальцем у повітрі і надула губи.
— Оскільки ми працюємо із землею спільно, час у школі протікає пропорційно їй. А це означає, що ми старіємо як звичайні смертні. Принаймні зовні. Тому багато архянголів і серафими виглядають старими, вони довго допомагали світові живих. Коли ж ми повертаємось у пекло чи рай, час для нас зупиняється. Народжені янголи та демони навчаються у школі поетапно. Іноді тут, іноді вдома, щоб набратись сили.
Я махнула рукою, перебиваючи її.
— Та пам'ятаю все.
— Непризнані навчаються у школі, поки їх не визнає одна із сторін. А ти вже немолода.
— Ой, відчепись.
Алель проводила мене з кімнати зловтішним сміхом. І я пішла дізнатися свою подальшу долю у клас, де вже мали зібратися усі непризнані та їх куратори.
Непризнані сиділи на своїх місцях. Куратори гордовито стояли перед нами, готові ухвалити вирок по кожному зі своїх підопічних.
— Тож сьогодні важливий день для непризнаних. Сьогодні ми вирішимо, чи вони перейдуть на наступний рівень, чи так і залишаться вирішувати дрібні проблеми людей. Першою про свого підопічного висловиться Лілу. Лілу, люба, прошу. —заговорив  янгол Феніціо.
Люба? Ось це цікаво...
— Всім привіт. Я відчуваю, як ви хвилюєтеся, але вам не варто так перейматися. Впевнена, що ви всі впоралися.
Яка мила ми могли б подружитися. Таких милих рідко зустрінеш навіть серед янголів. 
Лілу дала короткий опис того, як пройшло її з непризнаним завданням і незабаром відійшла убік. Потім вийшла Адель  та інші. Черга дійшла і до Люцифера. Він нудно вийшов уперед, знайшов мене очима і так само байдуже перевів погляд на Феніціо.
— Відразу скажу, що Аліна  провалила своє завдання.
Непризнані зашепотілися: схоже, я одна не впоралася з екзаменом.
— Було нерозумно очікувати, що вона хоч якось зможе протистояти мені. І нехай вона дочка серафима, але у ній тече слабка кров людини.
Я винувато дивилася на свої руки. Коли я підвела очі, він усміхнувся, наче підбадьорюючи мене.
— Може, спершу про завдання? — запитав янгол Феніціо.
— Я повинен був зірвати весілля, а непризнана мала мені перешкодити це зробити. Насамперед я скористався тимчасовою перевагою і виявився на весіллі першим.
— Але непризнані ще не знають, як прискорювати вир. 
— Це не мої проблеми. Далі я спокусив наречену, але перед цим попросив офіціанта передати нареченому, що вона його шукає.
Все продумав...
— Аліна добре впоралася зі своїм завданням та зірвала мій план. Мені довелося самому вийти і здатися нареченому.
— І який твій вирок, Люцифере?
Я прикусила до крові щоки і дивилася кудись у підлогу, чекаючи його контрольного удару по моїй репутації.
— Як я вже казав, Аліна програла, але це було неминучим. Її варто перевести на рівень вище, щоб подивитися, як вона впорається.
— Що? — здивовано запитав янгол Феніціо.
— Що чули. На цьому все?
Не чекаючи відповіді Феніціо, Люцифер вийшов із класу. Денис, що мовчав весь цей час, повернувся до мене.
— Ось уже чого не очікував, то це того, що в Люцифері є шляхетність.
Він сказав це з роздратуванням, що ледь промайнуло, але разом з тим був явно радий, що в мене ще є шанс.
— Що ж... ми почули всіх кураторів. І дослухаємося до них.
Пронесло! На радощах ми з Денисом повернулися один до одного з дурною усмішкою, кілька секунд дивилися так, а потім обнялися.
— Вітаю.
— І я тебе.
— За традицією, ми запитуємо у непризнаних в який бік їх хилить більше. — продовжив урок Феніціо.
З усіх боків посипалося: "Янгол!", "Демон!", "Демон!", "Янгол!". Коли погляд Фенціо зупинився на мені, то я відповіла: янгол.
— Здається, я вже питав у тебе. Думав, ти передумаєш...
Він поправив зачіску та одяг, і заговорив спокійним, але трохи квапливим голосом.
— На честь ваших... "успіхів" сьогодні відбудеться бал.
Він вийшов, як завжди, грюкнувши дверима. Урок було закінчено і ми всі розійшлися по своїх кімнатах, щоб підготуватися до балу.
В кімнаті я з Адель обирали святкове вбрання на бал.
— Може це?
Адель показала напівпрозору сукню.
— Ну...
— Чи це?
Не встигала я роздивитися вбрання, як Адель  пропонувала альтернативу. Я ще раз оглянула всі варіанти і помітила щось, що підійшло б мені. Я одягла облягаюче круживне  плаття голубого кольору із маленькими рукавами та глибоким вирізом на декольте довжиною до колін. Ще плаття було  обшите камінням на талії, а від талії йшла ще одна прозора спідниця, яка покривала основне плаття до самої підлоги. Взула босоніжки на високому каблуку в тон плаття. Волосся підкрутила та зробила нюдовий макіяж. Із дзеркала на мене дивилася ще та спокуслива дівчина.
— Ти виглядаєш страшенно привабливо!
— Дякую.
Адель нарешті обрала в чому піде і теж переодяглася. Вона була одягнута в сексуальне чорне облягаюче довге плаття із розпіркою до стегна із ніжним декольте, бо у неї спина була вся відкрита.
—  А ти як завжди спокусливо виглядаєш.
—  Дякую. Підеш на бал із Денисом? Ми з Аді думали піти разом. Підтримаємо одне одного.
Перед очима майнув образ Семі і груди стиснуло від скорботи.
— Не будемо про погане...
— То що... ви домовилися йти разом?
— Чому саме з Денисом?
— На бал не варто приходити із протилежною стороною. Кажуть, прилетить Кроулі і, може, хтось із архянголів.
— Ми з Денисом не домовилися, але я б не проти піти з ним на бал, щоб не йти самій.
Немов прочитавши мої думки у двері хтось постукав.
— Не завадив? — запитав Денис. 
І за мить звернувся до мене.
— Хотів запросити вас на бал, міледі.
Денис галантно вклонився, простягнувши руку.
— З радістю.
Ми разом вийшли із кімнати та попрямували в зал, де відбудеться бал. Я вперше буду на балі. Цікаво, що мене там очікує?