Змагання по Крилоборству

Я йшла мокрою в'язкою землею, застеленою малиновими пелюстками. Десь попереду чувся несамовитий плач Лори. А в голові лише одні думки: "Мертві не плачуть... мертві не плачуть! ". 
Я йшла далі, відчуваючи, як під пелюстками булькає волога земля і хрумтять чиїсь кістки. Нарешті я побачила Лору, що схилилася над своїм тілом. Вона різко замовкла і повернулася до мене.
— Вдруге вмирати болючіше.
— Це сон?
— Це бачення.
— Хто мені його посилає?
Лора посміхнулася і її зуби були в крові. Вона схопилася за живіт, з якого стирчав уламок, і розреготалася.
— Маль...бон...те.
І тоді все зникло. Я різко проснулася і піднялася з ліжка із важким диханням неначе задихалася. Руки мої тремтіли, коли я підняла їх до лиця.
— Що з тобою? — запитала Адель.
— Поганий сон наснився. Все гаразд.
— Нам не сняться сни просто так, Алін.
— Забудь.
— Я б поставилася до цього серйозніше на твоєму місці. Янголам та демонам не сняться сни, ніколи. Можливо, ти як Семі. Він теж бачить пророчі сни, це не всі можуть.
Адель почала збиратися.
— Досить про погане. Скоро розпочнуться змагання з Крилоборства!
Вона кинула в мене кілька нарядів.
— Вибирай.
Я одягла облягаюче бордове  плаття із золотою вишивкою із відкритим декольте та довжиною нижче колін. А Адель одягла чорний топ і чорні шкір'яні штани. І ми разом відправилися на місце, де має відбутися змагання по Крилоборстві.
На величезній плоскій скелі, що літає, зібралася чи не половина школи. Гриміли сотні голосів, шерех безлічі крил злився в єдиний, трохи неспокійний гул. Усі метушилися і виглядали вкрай збудженими. Як тільки ми з Мімі підлетіли до арени, Семі помахав нам, щоб ми приєдналися до них з Аді. Вони обоє були у формі для змагання по Крилоборству: білі комбінезони із наколінниками та вставками на плечах. Відрізняло їх лише те, що в Семі на груді була нашивка золотих крил, а в Аді червоних, щоб розрізнити, що вони з різних команд.
— Вболіватимете за мене? — запитав Семі.
— А за мене? — запитав Аді.
— За вас обох. — відповіла я їм.
— Ось брехня! Ми з Семі противники взагалі. Демони проти янголів.
— Демони все одно виграють. — сказала Адель.
— Могли хоча б не хизуватися цим.
— А непризнані грають?
— Ні. Їх не допускають до гри. — відповів Семі.
— Чому?
— Крилоборство вигадали ще задовго до того, як людей почали запрошувати до школи янголів та демонів. Непризнані вважалися негідними брати участь у "Грі Богів". Згодом це стало просто традицією. — відповів Аді.
— Все одно люди не можуть змагатися з народженими янголами та демонами. — сказала Адель.
Чиясь фігура відокремилася від інших і піднялася високо в небо так, щоб усі присутні могли її розгледіти. Це був тренер по Крилоборству. 
— Отже, дорогі побратими! Оголошую чемпіонат із Крилоборства відкритим!
Натовп засвистів. Частина демонів і янголів закружляла в повітрі, виконуючи піруети, щоб потім повернутися на своє місце.
— Нагадаю правила... Кожен із гравців повинен накинутись на іншого і без рук і ніг, одним натиском крил, змусити свого супротивника опуститися або впасти на землю. За традицією – янголи проти демонів!
Тренер хотів продовжити свою захоплену промову, але до нього підлетів помічник і щось квапливо зашепотів на вухо.
— П-п-прошу трошки-шки  уваги! Відбувся форс мажор.— через невелику паузу він продовжив.— Хтось жорстоко напав на одного з наших гравців. Д-д-демону зламали крило.
— То вам і треба! Це помста за те, що ви напали на мене!
— Мстиві тварюки! — закричала Ості.
— А може, це ви нас підставили? — хтось запитав із янголів.
— Це явно хтось із янголів! — закричав Аді.
— Не дивно, адже вони завжди програють. Зовсім зневірилися! — закричала Адель.
— Аді, що ти таке кажеш?! — закричав Семі.
— Хочеш сказати, я неправий?
Напруга все наростала і наростала. Аді та Адель розкричалися разом з усіма і не стримували своє обурення перед Семі. Вони ніби несвідомо звинувачували його також. 
— Демони надто запальні. Впевнена, янголи тут ні до чого. — підтримала Семі.
— Дякую, Аліна. — сказав Семі.
— Мені набридло, що янголів вважають святенниками! — закричала Ості.
Позаду нас янголи почали лаятися з демонами і це переходило до неконтрольованої агресії. За декілька хвилин натовп почав нагадувати розлючений вулик. Навколо нас зав'язалася люта бійка. Хтось упав на мене та повалив на землю. Тепер, щоб не бути побитою чи потоптаною, потрібно було приєднатися до однієї чи іншої сторони, захищаючись. Я зіткнулася з одним із янголів. Він хотів відштовхнути мене, але я підняла руки нагору.
— Не треба! Я за вас!
Простягла йому руку.
— Аліна.
Кілька секунд він дивився на неї, а потім пожав її.
— Астр.
І тут же зник серед інших, що б'ються. Не встигла я нічого вдіяти, як відчула удар у голову. Впала на коліна, майже знепритомнівши. До мене підбіг Семі і допоміг підвестися.
— Чортовий демон! Ти як?
— Чому ви такі агресивні?
— Тому що світ жорстокий. Навіть на небі.
Загула сирена, від звуку якого всі завмерли та закрили вуха.
— Що це таке?
Я намагалася перекричати її, але мій голос потонув у цьому виску.
На арену вийшов янгол Феніціо.
— Припинити бійку! Ганьба! Що за низька поведінка? Ви — представники вищих істот, а ведете себе гірше за щурів у каналізації! Треба покарати вас і скасувати чемпіонат з Крилоборства... 
До нього підбіг тренер і щось стурбовано затараторив.
— Так-так, знаю. Позбавте мене цих умовлянь... Якщо ще раз подібне повториться... нарікайте на себе!
Янгол Феніціо поправив поділ свого плаща і поважно відійшов убік, залишивши переляканого тренера в центрі уваги.
— Я думаю... думаю, команді демонів потрібна заміна...
Усі почали переглядатися, але ніхто не наважувався запропонувати свою кандидатуру.
Було б весело взяти участь, навіть якщо я дуже швидко вийду з гри. Це був би хороший шанс довести Макару і цьому зарозумілому Феніціо, що я чогось вартую! Я впевненим кроком попрямувала до тренера.
— Ти куди? — поцікавилася Адель.
Потім ще кілька привертаючих поглядів на трибуні, але я всерівно підійшла до тренера впритул. 
— Я могла б замінити одного з демонів.
Всі замовкли і тільки один Люцифер засміявся. На обличчях Дениса та Адель застигли до комічності здивовані гримаси. Даниїл дивився напружено, але дуже уважно.
— Ти? Непризнана? Це… це смішно! Ніколи непризнані не брали участь у Крилоборстві! Н-н-ні... ні. Це н-н-нечувано!
Майже в гробовій тиші пролунали спокійні кроки. До нас підійшов Люцифер.
— Як лідер команди демонів я згоден.
— Що? Але... — здивувався тренер. 
— Ми все одно переможемо. Навіть із таким аутсайдером, як вона.
Тренер озирнувся на янгола Феніціо, але той не відреагував.
— Д-д-добре. Якщо так... Тоді на позицію!
Люцифер трохи нахилився наді мною і сказав так, щоб це почула тільки я.
— Ніколи не бачив, щоб так хотіли зганьбитися з такою наполегливістю.
— Це ми ще побачимо!
Демони встали на один бік, янголи — на другий. Тренер змахнув чорно-білим прапором, трохи затримав його нагорі і різко опустив униз. Усі злетіли. Я забарилася, залишившись одна на арені.
— Ну... лети-лети!
Тренер трохи істерично замахав руками.
— Вибачте...
Декілька ривків і я піднялася до решти.
Минуло лише кілька секунд, але бій йшов уже запеклий. Звідусіль лунали глухі ляскання від ударів крил. Щоразу, коли хтось падав униз, вибуваючи з гри, внизу лунали оплески та окрики.
Бам!
— Ах!
Перед очима все закрутилось. Я дивом змогла втриматися на льоту та відновити рівновагу.
— Ось ми й зустрілися. — заговорив до мене Астр.
Він запобігливо грюкнув крилами, готуючись до атаки.
— Стій-стій, почекай...
— Ні-і.
Астр одним помахом виявився переді мною. Розвернувся трохи вліво, готуючись ударити мене правим крилом. Я вивернулася вліво, крило розсікло повітря.
— А? Непогано. Але цього замало.  — сказав Астр.
Я відлетіла від нього якнайдалі, але донісся свисток тренера.
— Це бої, а не наздоганяння! На позицію!
— О чорт.
Я підлетіла до нього.
— Почнемо? — запитав Астр.
— Спробуй.
— Ох! Що це?
На мить мене осліпило, бо  перед очима все зникло і появилося марення. Я побачила золоту чашу, неначе із якогось ритуала, яка наповнена по вінці червоною рідиною такою схожою на кров.