Розслідування мого вбивства

Люцифер теж повертався із завдання і тепер з цікавістю розглядав знахідку.
— Віддай!
Але тільки я хотіла підлетіти до нього, як вир виштовхнув мене. Я опинилася біля поліцейської дільниці і відразу забігла всередину в страху, що мене понесе назад. Видихнула і озирнулася. Схоже, вир прочитав мої думки і вирішив, що мені потрібно сюди...
— Вибачте, я можу вам допомогти? — до мене звернувся поліцейський.
Поліцейський сидів за стосом паперів і заповнював якісь звіти.
— Так... я хотіла б поговорити з тим, хто веде справу про смерть Аліни Кароль.
Його обличчя витяглося, очі швидко пробігли по мені, аналізуючи.
— А ким ви доводитеся вбитій?
— Я зацікавлена особа.
Він відклав документи убік і вперше подивився прямо на мене.
— Тут, якщо можна, детальніше.
— Послухайте...
Я підійшла до нього трохи ближче, зробила важкий вираз обличчя і кокетливо поправила волосся. Судячи з Адель , якщо постаратися,то ми можемо мати нелюдську чарівність. Головне тренуватися. 
Серед купи папок стояла чашка, на дні якої виднілися залишки ранкової кави. Я сплеснула руками, зображуючи емоції, і "випадково" зачепила кухоль. Вона перекинулася прямо на штани поліцейського. Той підскочив, розгубившись.
— Це... це...
— Ох, яка я незграбна!
Боже, як це банально. Я ніби в дешевому детективному серіалі.
— Давайте я вам допоможу!
Я схопила серветки і почала витирати його штани, час від часу кидаючи на нього винувато-томні погляди. Я уважно подивилася на нього, намагаючись через цей погляд провести все своє бажання. І раптом відчула, як енергія всередині мене просочується в нього і крутить його шестерні так, як мені потрібно. Поліцейський дивився на мене, не відриваючись, а потім часто заморгав і спитав дещо збентежено.
— Що вас цікавить?
Я зробила це! Поки не пройшов ефект, потрібно встигнути розпитати його!
— Дівчину підрізала машина. Хто був за кермом?
— Машину взяли напрокат із "Глобал драйв". Чорний мінівен, номерний знак NYK 357.
Він простяг мені їхню візитівку, але раптом завмер у подиві.
— Тільки навіщо... хто ви?
— Велике дякую!
Я вихопила візитівку, поки він не прийшов до тями, схопилася і розвернулася, щоб піти... І зіткнулася з Люцифером. Мені в обличчя прилетів лист, який забрав демон.
— З-за цього папірця вир притягнув мене сюди. Завдяки тобі ми отримаємо догану, але я не збираюся прикривати твою дупу!
— І не потрібно. Провалюй!
Я так злякалася, що він застукав мене за розслідуванням, що страх перейшов у агресію. Найкращий захист —  напад.
Замість того, щоб піти, Люцифер нахилився убік, намагаючись розглянути поліцейського за моєю спиною.
— Чи вдалося довідатися щось важливе?
Замість відповіді я показала йому візитку.
— Значить і непризнані щось можуть. Несподівано.
— Дай пройти.
Я відштовхнула його, пройшла повз і вийшла надвір. Усю дорогу я йшла попереду, час від часу оглядаючись на Люцифера, що плетався позаду. Вже на місці я різко обернулася до нього.
— Чого тобі?
Задоволена усмішка на його обличчі змінилася явним роздратуванням. Він схопив мене за одяг однією рукою і притяг до себе.
— Якщо я заради розваги дозволив тобі кілька разів огризнутися у розмові зі мною.
Він стиснув кулак трохи сильніше, від чого тканина навіть затріщала.
— Це не означає, що тобі можна це постійно робити. Ти зрозуміла мене?
Я відкинула його руки і поправила одяг, але голос здригнувся, коли я сказала.
— Так. Зрозуміла... Але чому ти ходиш за мною?
Люці знизав плечима.
— Все одно вже тут. Чому б не розважитись, спостерігаючи за тобою?
Я кисло посміхнулася йому і почала виглядати менеджера. На щастя, він підійшов сам.
— Добрий день, чим можу допомогти?
— Добрий день. Нас цікавить чорний мінівен.
— У нас є кілька моделей. Пройдіть сюди. На який термін хотіли б орендувати машину?
Я проігнорувала його питання, напружено розглядаючи номери машин. Менеджер з нервовою посмішкою глянув на Люцифера.
— Знаєте, нам лише на кілька годин. Хочемо розважитися десь біля обриву, дивлячись на захід сонця.— заговорив до менеджера Люцифер.
— Роз... розважитися?
Ну добре. Думаєш, розгублюся?
— Ой так! Розумієте, Фредді досі живе із мамою.
Я взяла Люцифера під руку.
— Мамчин синок,  уявляєте?! А іноді так хочеться побути лише вдвох!
Явно Люці така моя гра була не до вподоби.
— Я... ем-м... може, вам тоді машину іншого плану?
— Ні, бо нас цікавить чорний мінівен!
Я злякалася, що ми підемо в інший бік.
— Спроба зарахована. — пошепки заговорив до мене Люці.
— Не розумію про що ти.
А за мить вирішила довго не тягнути розмову і знову звернулася до менеджера.
— Де машина із номером NYK 357?
— То вона... ви з поліції?
Він недовірливо оглянув нас. Мабуть, ми зовсім не були схожі на поліцейських, бо він миттєво змінив тон.
— Хто ви такі? Я зараз викличу поліцію!
Люцифер нахилився над моїм вухом з неприхованою усмішкою.
— Так ти професіонал.
Я його слова пропустила і знову звернулася до менеджера.
— Не треба нікого викликати.
Я підійшла до нього і кокетливо торкнулася плеча.
—Навіщо це вам... ми можемо домовитися.
Але менеджер відсахнувся, здригнувшись. У чому справа? Я така неприємна? Люцифер поклав руки в кишені з обличчям "я говорив".
— Я викликаю поліцію!
Він квапливо пішов за телефоном.
— Не розумію...
— Ти точно дочка Кароль, а не інфузорії? Ти хоч щось умієш?
— Я тільки вчуся.
Моя відповідь вийшла надто м'якою, і я, ображено повернувшись до нього, кинула наостанок.
— Грубіян!
— У тебе є зубки, тільки молочні.
Я вдивлялася в силует менеджера, думаючи, як виправити ситуацію.
— Менеджер гей, на нього ніколи б не спрацювали ці хитрощі. А ти надто недосвідчена, щоби це зрозуміти. Навіщо лізти у воду, коли не вмієш плавати?
— Щоб навчитися. Начхати, будь що буде!
Я пішла до менеджера. Він крутився з телефоном у руках, кидаючи на нас нервові погляди. Помітивши мене, він почав щось швидко говорити у слухавку.
— Ви...
Але не встигла я домовити, хтось вирвав телефон із рук менеджера та розбив об підлогу.
— Що ви робите?!
— Коли на коні лежать такі гроші, то не страшно й руки в крові забруднити.
Що він несе? 
Люцифер притиснув менеджера до стіни і схопив за горло, але не дуже сильно, а  тільки щоб налякати. Той одразу затремтів і відчайдушно чіплявся за руку Люцифера.
— У крові? У якій крові? Які гроші?
— Дехто шукає цього водія і нам заплатять гроші, січеш? І якщо ти зараз не скажеш його ім'я, то замість його голови я принесу твою.
— Ні, будь ласка! Я все скажу! Я був на зміні і добре його запам'ятав. Він був дуже... дуже... не знаю... відсторонений. І ім'я у нього дивне французьке та якесь жіноче, а він зовсім на француза не схожий!
— Не біси... ім'я.
— Аміді Лоран!
Люцифер відпустив його, але менеджер раптом затремтів ще більше, простягаючи до нього руки.
— І ще... секунду!
Він втік до себе і повернувся з папірцем.
— Ми завжди просимо залишати адресу. Ось.
— Готель "Афродіта"? — я перепитала.
— Так. Там зупинився ваш... чоловік.
— Молодець. Можеш гуляти. — сказав йому Люцифер.
Я пішла геть, не відводячи погляду від цього клаптика паперу. Невже мені вдасться знайти вбивцю... якось дуже просто все виходить.
— І що, ти навіть не подякуєш?
Я зупинилася і тільки зараз підвела на Люцифера очі. Він стояв смирно і його обличчя нічого не виражало: ні усмішки, ні злості. Люцифер ніби вивчав мене.
— Дякую.
Я стала навшпиньки торкнулася його руки і поцілувала в щіку. Коли я відсторонилася, то одразу зустрілася з його проникливим поглядом. Він стиснув щелепи і вилиці його виднілилися виразніше звичайного.
— Будь ласка.
Піднявся вітер і зібралися хмари. Ми з Люцифером підняли голови, спостерігаючи, як небо починає закручуватися у вирву.
—  Ми надто довго тут знаходимося. — сказав Люцифер.
— На сьогодні досить. І так... Люці.
— Що?
— Ти розповісиш про те, що тут було?
— Я вже сказав. Твою дупу прикривати я не буду. Але й йти скаржитися теж не збираюся.
Люцифер стрибнув і вир його тут же забрав з собою. Я не стала сперечатися і стрибнула слідом. Люцифер заклав руки за голову і заплющив очі, ніби політ у вирі був для нього відпочинком. Я також мовчала. Потім кругообіг почав сповільнюватися і нас викинуло... Тільки зовсім не туди, куди ми чекали. Бо ми опинилися біля входу у пекло.
— Чому... чому ми тут?
— Ось чорт!
Люцифер почав штовхати каміння і голосно лаятися.
— В чому справа?
— Розкинь мізками, непризнана! Батько дізнався, що ми порушили правило. Він хоче, щоб я прийшов до нього з вибаченнями.
Я зробила кілька кроків  від прірви і від розлюченого Люцифера.
— О ні, куди пішла?
Він боляче стиснув мене за зап'ястя.
— Вир приніс нас двох. Батько хоче бачити тебе.
— Батько... тобто Сатана?
— Так, тямуща ти наша. Тебе чекає на аудієнцію сам Сатана.