Важко у навчанні

— Сьогодні на уроці у нас буде обмін енергіями, щоб ви в майбутньому знали хто перед вами навіть, якщо в нього буде інший або прихований  облік.— заговорив до нас Макар.

— А облік можна приховати? — запитав Денис.
— Звичайно. Можна притворитися людиною чи поміняти вигляд крил, але це можна зробити тільки на деякий час.
Макар підійшов ближче до мене і майже торкнувся своєю рукою мене.
— Очі можуть збрехати, але відчуття тобі ніколи не збрешуть. —  і торкнувся своєю рукою мого живота.
Я відчула, як щось сильне, світле та велике наповнює мене.
— Це є і енергія. І в кожного вона своя так як і відбитки пальців.
Макар відсторонився від мене і вернувся на попереднє місце.
— По енергії ви зможете зрозуміти до якого рангу відноситься янгол чи демон. Хто перерахує їх?
Хтось підняв руку.
— Ості, чекаю на відповідь.
— Ієрахія янголів та демонів аналогічна. Ми з вами знаходимося на початку цього ланцюжку. — вона подивилася на мене із Денисом і продовжила. — Не враховуючи непризнаних, бо вони навіть до цього недотягують. Після янголів та демонів йдуть архянголи і архдемони. Наступні йдуть престоли, господства і кожен наступний ранг керує над тими хто нижче по рангу. На вершині ланцюжку знаходяться херувими та серефими. Вище їх тільки Шепфа.
Аж не віриться, що моя мама на вершині ланцюжку, а я навіть до нього не входжу. Цікаво, як їй це вдалося?
— Все правильно, Ості. Скоріше всього ви ніколи не побачите когось хто стоїть  вище архангелів та архдемонів.
Цікаво, а я зможу зустрітися з мамою чи дозволять мені її побачити?
Мої думки перервав Макар.
— Ну звичайно, якщо ваш батько не Сатана.
Зліва від мене почали сміятися, а ще я замітила Люцифера. Він дивився на Макара із посмішкою.
Цікаво, а як це бути сином самого Сатани?
Після паузи Макар продовжив говорити.
— По енергії ви повинні зрозуміти наскільки сильний янгол чи демон перед вами. Це важливо. І в майбутньому  це вам допоможе врятувати життя.
— На нас можуть напасти? — зляканим голосом запитала я.
— Як у вас там кажуть: ” Готуйся до гіршого, а надійся на краще". Ви повинні вміти боротися навіть, якщо вам це не пригодиться. Тепер я хочу, щоб ви відчули енергію один одного. Встаньте один навпроти одного. Доторкніться до того хто навпроти вас. Можете обніматися. Вивчайте енергію один одного пару хвилин, а потім міняйтеся.
Навпроти мене стала Адель. Вона протягнула руку і взяла мене за долоню. Я відчула слабкий, але різкий поштовх енергії. На смак енергетика Адель була неначе кисла малина, а на вигляд була  червоного кольору і він  на кілька секунд  засліпив мене спалахом.
Цікаво, а як виглядає моє енергія для неї?
Наступним навпроти мене став Аді. Але він весь час дурів і не давав мені відчути його енергію і в результаті я здалася і опустила погляд донизу, коли переді мною завмерли чіїсь черевики. Я підняла очі та побачила Люцифера. Люцифер простяг до мене обидві руки та взяв за талію і трохи грубо притягнув до себе.
— Ах... — вирвалося в мене.
Але він навіть не дивився на мене, а повністю був зосереджений на моїй енергії. Я вирішила так само зробити. Сила, яку я не очікувала відчути, раптом наповнила усе моє тіло і здається ще мить і розірвала б його. Жодна людина не могла б втримати у собі таку міць. Але вона крилася в цьому демоні — сині Сатани. Люцифер володів цією силою і не хизувався нею. Він був страшенно сильним. Можливо навіть сильнішим за Макара, але сприймав це спокійно. Коли настав час змінюватися, то  він мене також грубо відштовхнув.
— Я не мішок, щоб зі мною так поводитися? — обурилася я.
Люцифер завмер, поглянув на мене з піднятою бровою і відвернувся.
— Не сумніваюся.
Я трохи відсторонилася від Люцифера і стукнулася об щось головою.
— Ой!
Хотіла відійти, але мене схопили за комір.
— Ах!
— Немезіда! — крикнув Макар.
Я повернулася наскільки могла і здивувалася, коли помітила, що мене утримує статуя.
— Шермагшунда-да-о-нім — ожила і заговорила статуя.
— Що відбувається? — я аж злякалася.
— Немезіда, відпусти її! — закричав Макар.
Але вона його не слухала, а продовжила щось говорити на незрозумілій мові.
— Фрашаш — парфбавоній.

Вона повернулася вліво, а потім вправо. Поглянула в небо неначе там хотіла щось побачити чи дати нам підказку. І продовжила говорити.
— Шепфа-а-а-мал-л...
Демони і янголи поступилися пропускаючи до мене Даниїла, який без жодних зусиль зумів мене звільнити від статуї.
— Чому вона заговорила?— запитав Даниїл в Макара.
— Я... Не знаю.
Макар підійшов до статуї і торкнувся її плечей та упустив голову.
— А ви продовжуйте урок!
Він щось їй зашипотів і статуя почала часто мотати головою неначе не хотіла знову кам'яніти. Але Макар сильніше стиснув її плечі і статуя почала все повільніше рухатися доки остаточно не завмерла.
— Готова? — запитав мене Даниїл.
— Що? — я не зрозуміла, що він хоче з мене.
— Та ж вивчити мою енергію?
— Ах... Ти про це. Тоді так.
Даниїл підійшов до мене занадто близько та обняв. Спочатку я відчула тепло, але воно  було просте тепло від чоловічого тіла. Але з часом я відчула його потенціал і силу, яку він в собі нарощував та тренував. Він явно не був сильний від народження, як Люцифер, але він явно усе робив для того, щоб це змінити. І за мить Даниїл плавно відсторонився від мене.
— Ти відчув мою енергію?
— Непризнаних важко зчитати. Бо ви по відчуттях, як прості смертні, але якщо постаратися і краще придивитися, то можна розгледіти ваш потенціал.
— Звучить не дуже.
Макар відійшов від статуї і звернувся до нас, але його погляд весь час повертався до закам'янілої Немезіди.
— Тепер я вас усіх розділю на команди. Ви повинні вивчати енергію один одного настільки, щоб за годину ви могли сказати де знаходиться ваш член команди тільки по його енергії.
Макар почав називати імена і скоро прийшла черга до мене.
—Аліна, Денис, Адель, Аді та Семі.
Ми віддалилися від решту і стали в круг.
— Пропоную піти на наше місце. — запропонувала Адель.
— Ваше місце? — перепитала я.
— Так, я про плакучі діви маю на увазі.
— Круто. Лише шкода, що я не знаю де це.
— Туди потрібно летіти.— втішив мене Денис.
— Нічого, Аліна, навчиться літати. Ти ж навчився літати ще до заняття по літанню.
— Ну все вирішили то чого витрачаємо час? — запитав Аді.
— Тебе підкинути чи ти сама полетиш?— запитав мене Денис.
— Якщо не важко, то підкинь, будь ласка.
І в наступну мить я  підійшла до нього і він одразу мене обняв. Було щось в цьому таке рідне та таке звичне, неначе я вже багато разів так з ним летіла. І я  для зручності обвила двома руками Дениса шию та міцніше притиснулася до нього. А він розкрив свої крила і помахав ними неначе робив їм розминку. Мить... І ми з ним злетіли.
Я закрила очі тільки на пару секунд. А за пару хвилин ми почали повільно спускатися на землю. Ми прибули в якусь непримітну на перший погляд печеру, але тільки пройшовши пару метрів я помітила це диво. У центрі печери стояла велика кам'яна долоня заввишки 2 м, як мінімум. На долоні лежав резервуар наповнений водою у вигляді шкатулки. Її унікальність була в тому, що  на кожній стінці шкатулки зверху стояла жінка янгол, яка не повторювалася. Вони всі були, як долоня і шкатулка, з каменю. Кожна була одягнута в плаття. За бажанням можна було піднятися до цих плакучих дів за допомогою кам'яних сходів.