Знайомство зі школою

Поки ми не приземлилися я із цікавістю спостерігала з висоти за високою вежою, яка знаходилася віддалено від усієї будівлі. А також із захопленням завмирала від виду безкінечного сада у вигляді  лабіринту.

Денис знову поміняв положення і різько полетів вниз.

— Фир, за мною!

— Фир.— відповів дракон.

Дракон опустив голову і  ми моментально почали спускатися донизу. Я знову прижалася до нього і відчула його аромат, а пахнув він океаном та чимось неземним. Чим ближче приближалися до землі  тим сильніше я хвилювалася. Денис вже призимлився і махав рукою чи то дракону чи то мені.

— Давай, Фир, сюди!

Дракон обережно  доторкнувся землі і задоволено замотав головою.

— Молодець! — похвалив його Денис.

— Фир.— дракон із розумінням йому відповів, неначе казав дякую.

Нас зустрічав ще один янгол. Це я зрозуміла по його білих крилах. Цей янгол виглядав років на 45 -50 високої та спортивної статури увесь  в білому та  із білим волоссям до плечей. Він підійшов до нас із гордо піднятою головою та скептично оглянув мене.

— Ласкаво просимо в школу янголів та демонів.

— Добрий день, янголе Феніціо. — привітався Денис.

— Ти Аліна Кароль?

— Добрий день, так.

— Денис покаже тобі школу та допоможе поселитися. Після того, як ти влаштуєшся у нас почнеться урок. Дам тобі пораду не запізнюватися на урок, бо цього я дуже не люблю. Щоб добратися до аудиторії тобі потрібні треті двері зліва в головному холі. Все зрозуміло?

Я махнула на знак згоди. Янгол Феніціо вже хотів йти, як завмер та обернувся в мою сторону і знову мене оглянув.

— І яку ти сторону обереш після закінчення навчання?

— Вибачайте, я не розумію про що ви?

Денис відійшов від Фира і заговорив до мене.

— Так, як ми народжені на землі, то вважаємося непризнаними ні раєм, ні пеклом і тільки після закінчення навчання в школі янголів та демонів ми можемо обрати одну із сторін. Стати янголом та залишитися в раю чи стати демон та спуститися в пекло.

— Якщо ви закінчите школу — зловтішно усміхнувся Феніціо.— То що ти обереш?

— Я ще не визначалася ким хочу бути.

— Як так і думав.— із  зневагою в голосі сказав янгол Феніціо.

На цьому наша розмова припинилася і він розвернувшись широким кроком пішов в сторону школи.

— Йдемо? — запитав мене Денис та подав мені руку.

І я не роздумуючи подала йому свою руку та  побачила задоволений його погляд. 

Школа мене зустріла холом із неймовірним фресками, статуями і дорогим інтер'єром.

— О-ох!— із захопленням вирвалося.

— Так янголи знаються на інтер'єрі. До речі, нема часу так уважно усе розглядати, бо запізнимося на заняття.

— Точно!

Ми вирушили в сторону житлових кімнат і тим часом Денис продовжував пояснювати місцеві правила.

— Ця школа відрізняється від школи на землі, бо крім непризнаних тут навчаються янголи і демони, які старші за нас на декілька століть і відповідно набагато сильніші за нас. Тому і недолюблюють нас. Будь осторожна.

— Напевно вважають, що ми не їх рівня.

— Саме так, бо людей створили за їх образом. І саме так вони до нас відносяться, як до їхньої подоби.

Ми дійшли до моєї кімнати. 

— Тепер ти будеш жити тут. — із цими словами ми з Денисом зайшли в кімнату.

Я побачила простору кімнату із двома білими ліжками між якими стояв в тон ліжка деревяний стіл, а збоку простора шафа із різним одягом. А стіни в кімнаті були оливкового кольору. Ця кімната мені сподобалася.

  На ліжку вже лежала приваблива дівчина в якої з спини виднілися червоні крила. Вона обернулася на шум і повернулася на бік, щоб краще нас розглянути.

— Ти моя нова сусідка? 

Я благально подивилася в сторону Дениса.

— Так, Адель, дивись не ображай її. — замість мене відповів Денис.

Адель закотила очі та  встала із ліжка і підійшла до мене. Я задивилася на її тіло, бо воно було красивим, занадто красивим. Довге  чорне волосся хвилею спадало донизу, гарна фігура, корсет, який ідеально виділив талію та груди. Не дивно, що янголи та демони вважають себе кращими за людей. Адель обернулася до мене неначе відчула, що я за нею спостерігаю. Кінчики її губ повільно піднялися вгору. 

— Тобі повезло, що саме я стала твоєю сусідкою, а не хтось інший. 

Деякий час вона дивилася на мене, а потім розвернулася та знову лягла на ліжко. Денис  попрощавшись з нами та побіг геть і на останок вимовив.

— Ти диви не запізнюйся на заняття.

Після хвилинної паузи до мене заговорила Адель.

—  Не хвилюйся ти так, ми швидко  подружемося, бо ти мені сподобалася. До речі, я замітила, що я тобі також сподобалася.

— Так, бо ти дуже приваблива.

— Дякую, тому пораджу поспішися, бо запізнешся на заняття.

— Точно! Я ще не дуже орієнтуюся в місцевому часі.

І вийшла з кімнати та попрямувала в хол. А далі куди мені треба йти? Що там казав Феніціо? Точно! Треті двері справа. Знайшовши потрібні двері я невпевнено постукала та заглянула в середину. Янгол Феніціо стояв біля стола та уважно розглядав якись документ перед  собою. Клас був простим із безліччю дерев'яних масивних парт із такими самими лавками біля кожної парти, а позаду янгола була двохрівнева бібліотека. На другий поверх якої можна піднятися за допомогою дерев'яних сходів із дерев'яними перилами. 

— Аліно, ти якраз вчасно, тому не стій у дверях, а займай вільне місце.— звернувся до мене янгол.

— Дякую.— при цьому я зайняла вільне місце біля Дениса.

— Вибачай, що не провів тебе, бо, на жаль, сам запізнювався. Хто із нас міг подумати, що прийдеться знову вчитися в школі.

— І не говори. Я сама в шоці.

— Більшість із вас вже це знають, але я змушений повторити це для новеньких.— його гнівний погляд зупинився на менв і він продовжив говорити.— Школа янголів та демонів підтримує гармонію на Землі, а також зберігає мир між раєм та пеклом. Добро не може існувати без зла і навпаки. Але є та межа за яку не можна переступати. Янгол не може бути із демоном, а демон — із янголом. Оскільки ви непризнанні і не визначилися із стороною, то вам не можна зближуватися із жодною стороною. Це головне правило, яке не можна порушувати. І повірте вам краще не знати, що з вами зроблять, коли ви це правило порушите. На відміну від вас, янголи та демони народжені тут і їх тут дім. Але ваш дім був внизу, де залишилися родичі, друзі, робота, домашні тварини та інші дрібниці. Забудьте про це назавжди! — його голос наповнився люттю, неначе він зі страхом хотів нам довести просту істину. — Ви померли! Ваш дім тепер тут. Вам заборонено зв'язуватися із своїм минулим життям. Ви будете навчатися у янголів та демонів. Факультет демонів знаходиться в пеклі і якщо ви із слабкими нервами, то це ваші проблеми. І останнє: на землі ви набудете образу давно померлих людей і крім  ваших очей вас нічого не буде видавати. Янголи, демони та Непризнанні не можуть приймати образи живих людей. Себе і один одного ви будете бачити таким які ви є насправді. Це зроблено для того, щоб вас не впізнали люди. Без дозволу свій образ міняти заборонено. Вам все зрозуміло? — він питався у всього класу, але чомусь дивився на мене.— Чудово! Отже перейдемо до сьогоднішнього завдання. Ви самостійно маєте визначити як поступити вашому підопічному, а точніше, яку йому сторону обрати: добро чи зло.