СУПЕРМАРКЕТ

Зевс був істотою емоційною і непередбачуваною. То сердився і сварився без причини, стріляв блискавками й громом. А то сидів на своєму троні замріяний і лагідний, або похмурий і задумливий. І всім би було байдуже до його настроїв, аби від цього не залежала погода на Землі. Адже іноді люди щиро дивувалися, коли серед лагідного дня раптом набігали хмари й лив дощ.
У янголів були на настрої Зевса свої погляди. Вони вже знали, що після таких хвилин задумливої замріяності Зевс приходив до них із новими, все більш вигадливими завданнями.
Так сталося й цього разу. Після ледь похмурого ранку прийшов сонячний лагідний день. Зевс з′явився у Школі у всій своїй сонцесяйній красі. Громовержець випромінював радість і спокій, а примружені очі обіцяли учням складне завдання.
‒ Любі мої янголята! – звернувся Зевс до аудиторії, яка завмерла в передчутті змін. – Сьогодні зранку я мав час трохи поміркувати над нашими навчальними планами…
Янголи голосно вдихнули й затамували подих.
‒ І вирішив, ‒ (напруження в аудиторії збільшилося!) що ми надто захопилися новітніми технологіями.
Янголи так само голосно і трохи полегшено видихнули, бо ці технології не всім були до вподоби.
‒ Отже, любі мої, повертаємось до джерел! Ідемо назустріч людям, їхнім потребам і звичкам, тримаємо руку на пульсі розвитку суспільства…. – Зевса що називається “понесло”. Аудиторія відчула, що він не лише над їхніми навчальними планами розмірковував, а, мабуть, готувався до небесних виборів або відшліфовував промову для більш поважного товариства.
Відчувши загальне здивування, Зевс швидко оговтався:
‒ Кх-кх, даруйте, любі мої, трохи захопився! Про що це я?
‒ Про джерела! – дружно відповіли янголи.
‒ Так, про джерела… Отже, повертаємось до реальності, любі мої! А реальність наразі така, що на Землі маємо сформоване суспільство споживачів. Не будемо зараз обговорювати, добре це чи погано, то не ваша справа! ‒ Тон Зевса був твердим і беззаперечним. – Ваша справа – працювати у цьому напрямку!
Загальне здивування янголів ще не встигло сформуватися у словесне питання, воно застигло невисловлене на їхніх обличчях.
‒ Ви хотіли б мене спитати – як? – у повітрі пронеслося щось подібне до колективного “угу”, ‒ а це теж буде вашим завданням! – Хитро примруживши очі виголосив Зевс. – Даю вам лише одне ключове слово – “Супермаркет”!
І, випереджуючи шквал питань, Зевс злегка стукнув своїм жезлом, висік невелику блакитну блискавку, чим поставив крапку у розмові, й зник в ефірній далечині.
По аудиторії пронеслося колективне “ах!” і янголи завмерли з подивом на милих обличчях.
‒ Ну що, любі мої? Які будуть міркування? – Купідон перший оговтався від колективного гіпнозу і виступив наперед, копіюючи позу, слова і тон Громовержця. – Що робитимемо з тим супермаркетом?
Янголи поступово відходили від колективного напівгіпнотичного стану, чухали свої золотаві потилиці, але поки що жодної ідеї не мали.
‒ Не думаю, що він мав на увазі створення супермаркету почуттів, ‒ як завжди, трохи червоніючи й ніяковіючи, ледве чутно промовила Ліна.
‒ Як це – торгувати почуттями??? – обурено загули янголи.
‒ Ні, я не це мала на увазі, ‒ ще більш почервоніла й знітилася Ліна.
Купідон вже розправив груди й набрав повітря, щоб виступити на захист, але голос подав Амур:
‒ Здається, я розумію, про що йдеться! Адже ми знаємо, що за одним людським словом “любов” ховаються різноманітні почуття – захоплення, дружба, звичка, залежність, прив′язаність, симпатія, та й сама любов може бути різною – подружньою, пристрасною, спокійною, еротичною, маніакальною…
‒ Так, я саме це мала на увазі! – зраділа Ліна. – В такому супермаркеті людина зможе обрати, яке саме почуття їй потрібне. Щоб потім не страждати, не мучитись, та й нам буде легше дібрати пару – адже якщо люди знають, кого вони хотіли б зустріти, яких стосунків прагнуть, яким бачать кохання, їх вибір буде більш усвідомленим, а нам легше підбирати пару за кількома критеріями.
‒ Насправді, я думаю, що все набагато простіше, – трохи невдоволено вигукнув Купідон. Адже чи не вперше уявлення про виконання завдання в нього й у Ліни так різнилися. – Зевс натякає нам на використання простіших людських потреб – у їжі, для створення вищих – кохання.
‒ Як це? – невдоволено загули янголи.
‒ Невже не зрозуміло? – Купідон почав трохи дратуватися. – Знайомити людей легше під час вибору продуктів. Вони зосереджені на покупках, не очікують нічого такого, доленосного, а ми, пролітаючи над супермаркетом (де, до речі, велика щільність населення, що теж сприяє полегшенню роботи!), швиденько оглянули вміст кошика, поєднали людей за їхніми смаками, чим, до речі, допомогли уникненню конфліктів на побутово-кулінарному рівні!
Промова Купідона теж отримала своїх прихильників, але не всі янголи пристали на його пропозицію. Думки розділилися. Як розділилися мимоволі й самі янголи на два табори – Амура і Купідона. Купідон трохи повагався, адже бачив, що його спіч не переконав Ліну, й вона приєдналася до протилежного табору. Але справа перемогла особисті почуття й Купідон виголосив:
‒ Пропоную змагання! Оскільки думки розділилися, то наступний тиждень кожна команда працює над завданням у межах свого проекту. І в кінці підіб'ємо підсумки – хто має на своєму рахунку більше закоханих – той і переміг!
‒ Але ж – це Зевс дав завдання, тож і йому визначати… - почувся тоненький голос Ліни.
Це дівчисько однозначно вирішило сьогодні вивести його з рівноваги! Але нічого! Він витримає! Купідон трохи почервонів, але не став сперечатися з коханою і промовив:
‒ Авжеж! Зевс вирішить, чи виконали ми завдання. А змагання – це наша внутрішня справа! Для заохочення, так би мовити!
Амур і Купідон потисли одне одному руки, остаточно визначилися зі складом команд і термінами виконання, й розлетілися в різні боки.