Глава 39

115

- Лізо, можна у вас переночувати? - запитала Даша телефоном. - У мене купа родичів наїхала, місця зовсім не залишилося, - вона прикрила обличчя долонею, дивуючись маячні, яку несла, але Ліза повірила.

- Звісно, приходь. Мої у відрядженні, тож ніхто не проти.

Даша не очікувала, що буде так просто. Вони навіть у гостях одна в одної не були, спілкувалися тільки в школі, а зараз Ліза погодилася пустити до хати чужого і не здогадувалася, що на неї чекає попереду.

Прийшла Даша о дев'ятій годині - найкращий час, щоб нікого не бентежити своєю присутністю. Ліза її вже зачекалася, а Женя ще не повернувся. Останнім часом він часто пропадав, і рідну сестру не посвячував у причини зникнень. Зараз це було плюсом, не заважатиме дівочим бесідам.

До цих посиденьок Даша підготувалася серйозно. Не могла прийти з порожніми руками, тому захопила трав'яний чай і печиво. Поки грівся чайник, Ліза влаштувала їй невеличку екскурсію.

Переступивши поріг, Даша вже здивувалася розкоші, в якій вони жили. Чотирикімнатна квартира, сучасний ремонт, дорогі меблі, що коштувало не дешево. Отже, Менгеле своїх працівників грошима не ображає, тільки дивно, що в брата й сестри досі підозр не виникло. Напевно, свою справжню роботу і прибуток Олег приховує, хоч це не її справа. Головне, вони нікому не довіряють...але довіряють їй. Даремно.

Коли чай був готовий і вони сиділи за столом, додому повернувся Женя. Скинув черевики, куртку і зайшов до них на кухню.

- О, у нас гості, - байдуже зазначив він і поліз у холодильник за водою. - З чого це?

- Даші треба десь переночувати, - відповіла Ліза, не давши подрузі слова сказати. - А ти де був? Знову зі своїм Назаром?

- Я чогось не знаю? - Даша забігала очима між братом і сестрою. З’явилося кілька нових запитань щодо Назара. Не найкраща репутація була в цієї людини, спілкуватися з ним, означає автоматично стати таким самим.

- Так? - перебила Ліза.

- Сестро, не чіпай, голова розколюється, - Женя зробив кілька ковтків холодної води та повернув пляшку на місце.

- Чай? - Ліза потягнулася за заварником.

- Ви місяць не спілкувалися і п'єте звичайний чай? - він придивився. - Авжеж звісно, тобі ж не можна. А мені можна. У мене якраз кілька банок "Гаража" завалялося. Дашо, будеш?

- Неси.

Виконати завдання на тверезу вона б усе одно не змогла, від однієї думки, чому вона тут, кидало в жар, починало трясти, легко щось запідозрити. Потрібно якось розслабитися, і алкоголь із цим чудово справлявся.

Поки вони з Женею пили слабоалкогольні напої, Ліза задовольнялася чаєм, у який Даші вдалося підмішати снодійне. Минуло близько години, перш ніж їхня захоплива бесіда припинилася, і Ліза пішла в кімнату. Незабаром до неї прийшла Даша, вмостилася на розкладному кріслі й поглянула на подругу. Почула рівне дихання Лізи, котра вже десятий сон бачила, але Даша боялася, що в найбільш невідповідний момент вона прокинеться.

Почекала ще трохи, встала і підійшла до Лізи. Прислухалася, доторкнулася, потім спробувала розбудити, на ходу придумуючи причину занепокоєння, якщо снодійне подіяло недостатньо добре, але Ліза не прокинулася.

Даша почала діяти. Під світлом ліхтарика взяла підготовлений заздалегідь шприц, знайшла на передпліччі Лізи непримітне місце біля родимки та зробила ін'єкцію. Швидко, рішуче, а на очі сльози наверталися. До цього моменту вона не робила уколи, не вміла і страшенно боялася, але тепер, здавалося, зможе все.  

Їй раптом почало приходити усвідомлення, на що вона перетворюється. Заради власного порятунку зраджує друзів і думає, що це гідний обмін. Одного дня Менгеле набридне, або ж він отримає все, що хотів і просто позбудеться її. Їхня угода не буде вічною. Але навіть такі думки не змусили Дашу відступити. Це гра і заради кількох днів життя доведеться постаратися.

Виконавши завдання, Даша почала готуватися до сну. Скинула блузку, незручні джинси, переодягнулася в нічну сорочку і лягла в крісло. Бажання спати зникло, варто було взяти в руки шприц, після такого очі страшно заплющити.

Зрештою вона схопила з полиці якусь книжку і вийшла на кухню. При світлі лампи задоволено посміхнулася, побачивши, що вибір наосліп упав на Стівена Кінга. І хоч жахів у реальному житті їй вистачало, але від усвідомлення, що буває гірше, стало легше.

Перш ніж зануритися у світ ілюзій, вона налила ледь теплий чай із заварника і сіла за книжку. Букви, як і раніше, залишалися просто буквами, ніякі вигадані світи не лізли в голову.

- Чого не спиш? - на кухню зайшов Женя. У сірих просторих штанях і футболці.

За секунди, що Даша мовчала, він встиг осушити півпляшки води й закапати очі, які почали неприємно пекти. Кілька разів він згадував про цю проблему, але як він із нею бореться вона бачила вперше.

- Не можу спати на новому місці, - вона втупилася в книжку, п'ятий раз читаючи один рядок. Мозок відмовлявся сприймати написане.

- Може, фільм подивимося?

- Що за фільм?

- Хочу переглянути всі частини Гаррі Поттера. До ранку навряд чи встигну, але пару серій може подужаю.