Глава 38

111

Соня прибігла до школи на вимогу Менгеле, але варто їй було з'явитися, як у нього виникли справи з новим завучем. Довелося чекати.

Зачинивши двері, вона пройшлася коридором і зупинилася біля вікна. Дістала телефон покійної Міли і покрутила в руці. Його передав їй Вадим, витягнув тоді з кишені загиблої, сподіваючись знайти правду. Розблокувати за допомогою графічного ключа в нього вийшло відразу, а потрапити до галереї та інших файлів, що перебувають під паролем, він не зміг. А треба, бо в нотатках був запис, який стверджував, що в галереї є компромат на зрадника. Мабуть, перед смертю вона дізналася зайвого і вирішила перестрахуватися.

Самому тут не впоратися, тому Вадим звернувся до Соні. Як найкраща подруга Міли вона зобов'язана знати пам'ятні дати, що могли слугувати паролем. Також у неї було пару знайомих хакерів, які зламають все, що завгодно і не будуть ставити запитань.

Соня була щаслива такій довірі. Якщо там інформація про зрадника, то в неї є шанс усе виправити. Головне першою потрапити до секретних матеріалів. При Вадимі вона навіть намагатися не стала, щоб випадково не вгадати. Але варто було йому зникнути, як вона почала пробувати всі можливі комбінації.

Коли перевірила доступні застосунки, дійшла висновку, що Вадим багато чого видалив - дзвінки, повідомлення, можливо, деякі нотатки. Про нього не було жодної згадки. Хоча, як здавалося Соні, вони з Мілою спілкувалися досить часто, і тільки перед її смертю стосунки зіпсувалися. Однак він так просто віддав телефон, навіть не здогадуючись, яка правда може ховатися в галереї.

- Не очікував тебе побачити в школі.

Соня підняла очі й помітила Артема. У звичайних джинсах і чорній толстовці, волосся охайно причесане, пірсингу немає. Мабуть, до нової посади він ставився серйозно.

- До директора прийшла, - відповіла Соня. - Не знаєш, як підібрати пароль до файлів? - вона показала телефон.

Він знизав плечима.

- Можу спробувати, кілька разів спрацьовувало. А навіщо? Пароль забула?

- Це не мій. Міла розкрила зрадника, а докази в галереї. Треба потрапити туди першими, поки цього не зробив Вадим.

- Можемо спробувати, - Артем узяв у неї телефон. - Ходімо в клас інформатики.

Варто було Соні зробити крок, як двері кабінету директора відчинилися і звідти висунулася голова Анатолія Геннадійовича. Махом руки покликав Соню до себе. Розблокування телефону довелося відкласти.

Артем не став чекати та пішов один, жестами показавши, щоб наздоганяла.

У порожньому класі інформатики серед десятків комп'ютерів він знайшов один увімкнений і сів за нього. Під'єднав телефон і втупився в монітор. Розблокувати галерею вдалося без проблем, а також приховану папку, що становила особливу цінність. Найбільше тішила можливість самому перевірити вміст, без сторонніх очей.

У галереї він знайшов багато фотографій не тільки Міли, а й інших людей, тому визначити господаря телефону було б не так просто. Серед одноманітних файлів виділялося одне єдине відео, на якому зупинився курсор. Воно було знято випадково: ніякого зображення, тільки темрява і незрозуміле шурхотіння, немов телефон перебував у кишені. Артем уже хотів вимикати відео, як почувся знайомий чоловічий голос. Пізно згадав, кому належить, але що говорив цей чоловік, шокувало. Далі істерики Міли з приводу того, що сталося, і відео закінчується.

Знаючи те, що тепер знав Артем, можна було подумати, що застрелилася Міла через це, і Вадим, чий голос був на записі, міг вирішити так само. Але все було інакше. Інформація з відео могла викликати багато запитань, що не вигідно вже Артему. Тому він видалив запис і перейшов до фотографій.

Найбільше його здивувало зображення жіночих грудей у купальнику великим планом. На грудях незнайомки було татуювання атома - мітка діяльності Менгеле. Отже, за цією дівчиною вже котрий рік полювали ці божевільні вчені. На вигляд не скажеш, хто на фото, бо обличчя не видно, а за статурою Міла не підходила. Але в одному Артем був упевнений точно: Міла знала цю людину, тому до неї не так уже й складно дістатися.

Далі він відкрив селфі Міли з його сестрою Анею.

- Аня тут на себе не схожа, - до нього підійшла Соня. Так тихо, він навіть не помітив. - У неї часом немає сестри?

- Схоже, фотка стара, - відповів Артем, дивуючись тому факту, що одна сестра більше схожа на іншу, ніж на саму себе. - Краще подивися, що я знайшов.

Він відкрив фотографію телефону Ольги, на який дзвонив непідписаний номер.

- Не знаю таких, - Соня придивилася.

- Ви бачилися кілька днів тому.

- Павук!

- Він самий. Нам його номер довелося напам'ять вивчити, щоб потім щоразу видаляти й за необхідності писати заново.

- Знайома ситуація. Ми так номер Ольги та Віктора вчили. А як Міла його знайшла? Що за дурість дзвонити дружині Менгеле?

Артем краєм вуха чув історію, як Ольга забула телефон у холі на підвіконні, а Міла, судячи з усього, знайшла. Більш того підняла слухавку і після першого ж вхідного виклику почула відповідь на головне запитання. Нікому не встигла розповісти, але встигла записати.

Ще одним і, мабуть, найголовнішим доказом слугував скан ДНК-експертизи, який підтверджує, що Анатолій Геннадійович Аддінгтон ніяк не може бути батьком Вікторії Аддінгтон.