Глава 16

45

Вечірка на честь дня народження Віки проходила подібно багатьом попереднім. І як би іменинниця не намагалася зробити своє вісімнадцятиріччя особливим, деякі п'яні особи все псували.

Єдине, що запам'яталося, так це подарунок Ігоря: розкішний букет лілій і медальйон із "Титаніка", який вона дуже хотіла. Він не забув, а вона раптом відчула себе потрібною і бажаною, весь вечір з її обличчя не сходила усмішка.

Від найкращих подруг Марти й Даші подарунки теж були окремо, решта скинулися на пару букетів квітів і додатковий ящик спиртного.

Цього було достатньо. Таку як Віка, складно задовольнити подарунком. Випадково народившись у "тій" родині, вона могла дозволити собі все. Але не людей, які її люблять і цінують. У світі споживання самодостатністю можна злякати по-справжньому важливих людей. У цьому Віка переконалася, коли з нею почали дружити не тому, що вона цікава людина, а тому, що має авторитет і кого попало на такі вечірки не покличе. Але для неї більшість цих людей і були "хто попало".

Через кілька годин, дійшовши до потрібної кондиції, гості забули, де взагалі перебувають. З головою занурилися в атмосферу вечора, продовжуючи заливати в себе літрами алкоголь.

Тільки Данило, що в недалекому минулому міг перепити кожного, сидів на дивані зі склянкою коли і спостерігав за танцями п'яних дівчат.

- Ого, я тебе тверезим не впізнала, - Даша сіла на спинку дивана.

Данило перевів погляд з нудних однокласниць на Дашу. Оглянув з ніг до голови, про себе зазначивши, наскільки сильно йому подобається просто дивитися на неї. Довге накручене волосся, очі підкреслені чорними тінями. Похмуро і так привабливо, навіть тут вона йому догодила. У білій сорочці, короткій чорній спідниці, що підстрибувала під час ходьби, привертаючи погляди хлопців.

Данило і сам насилу відвів очі від її ніг, подивившись на руки зі склянкою соку, точніше на зап'ястя, де красувалася червоно-чорна фенечка. Поки думав про браслет, паралельно закралася думка, що розглядає він її набагато довше, ніж треба.

- Вибач, задивився, - він закусив колечко в губі. - Круто виглядаєш, - стукнув рукою по дивану, запрошуючи ближче.

Даша впала поруч.

- Ти теж.

Він завжди мав гарний вигляд і одягався зі смаком, принаймні Даші подобалося. Зараз у темних джинсах і футболці з логотипом рок-гурту "Metallica", зверху картата сорочка, які він просто обожнював. Розпатлане волосся періодично відкидав назад, щоб в очі не лізло. Дивлячись на його шевелюру, Дашу осяяла думка, що якщо постаратися, вона змогла б заплести йому колосок.

- Що за браслет? - запитав Данило, дивлячись на хлопців, що почали перемикати пісні. - Поліна подарувала? - він підняв кисть, рукав сорочки задерся, демонструючи такий самий браслет.

Вона посміхнулася.

- Так.

Дабстеп змінився повільною музикою, яка привернула кілька пар, зокрема Віку та Ігоря. Вони завалилися у вітальню і почали танцювати, потім і взагалі цілуватися.

Даша скривилася. Хотіла залишити це поза увагою, але Данило, немов відчувши, обернувся і крізь темряву побачив ту саму картину. Нічого цікавого, повернувся назад, узяв склянку з колою і схопив зубами трубочку.

Даші здалося, що в глибині душі його це зачепило, вона, можливо, якось прокоментувала б цей момент, але до неї ззаду підійшов Женя. Нахилився до її вуха і прошепотів:

- Поговоримо? - простягнув руку, запрошуючи на танець.

Даша кивнула і встала з дивана.

Відійшовши в центр вітальні, Женя обійняв її за талію, вона поклала руки йому на плечі. Поговорити вирішили під час танцю.

- Ви з Лізою не балакали? - запитав він.

Повільно рухаючись у такт музики, він інколи дивився у темний зал, де помітив Данила, який своїм пильним поглядом дірку в них пропалював. Женя не міг не скористатися шансом позлити його і притягнув Дашу ближче.

- Ні, через Ніка вона не стане мені довіряти, - відповіла Даша. - Ти хотів дізнатися, чи зробила вона аборт?

- Так, щось мені підказує, що не зробила. За весь вечір до спиртного не доторкнулася, це на неї не схоже. Тепер ще вони, - він вказав у бік Ігоря та Віки.

- Вони дорослі люди, самі розберуться.

- Подивися на вчинки моєї сестри й скажи: доросла людина так робить? - він зупинився і подивився їй в очі.

- Ні, а що як вона чогось навчиться? - Даша дивилася на нього у відповідь. Без окулярів його очі, які вона бачила не так уже й часто, мали зовсім інший вигляд. Сірі та багато відтінків, залежно від освітлення. Красиві, але водночас відразливі.

Женя засміявся при думках, що Ліза може вчитися на своїх помилках. Начебто розумна, але головою думати зовсім не вміє. Данило, мабуть, правий, щоразу насміхаючись над її дурнуватістю.

Варто було Жені згадати цього вискочку, щоб знову зловити його погляд. Так само гіпнозував їхню пару, роблячи трубочкою бульбашки в склянці. Його реакція розохочувала Женю, він навмисно дивився на Дашу з посмішкою, знаючи, що вона несвідомо відповість тим самим, притискався сильніше, відволікаючи хитромудрими розмовами. З боку це схоже на загравання молодих людей, насправді ж - на бесіду пенсіонерів.