Глава 11

29

На честь закінчення канікул у холі проводилася лінійка, де зібралися всі середні та старші класи. Огидна погода на вулиці, дощ барабанив у вікна, сонні діти позіхали й перешіптувалися, поглядаючи на похмурі пики адміністрації школи.

- Вітаю вас, учні! - урочисто сказав Віктор Григорович. - Семестр триває, і на вас чекає ще два місяці важкої праці. Ви молодці, впораєтеся. А зараз пропоную вшанувати ранок понеділка хвилиною мовчання.

Увімкнули гімн на колонці, школярі подібно до вчителів стояли струнко, високо задерши голови. Все йшло за сценарієм, доки не пролунав імперський марш, який дивним чином опинився на флешці у секретаря.

Почувся сміх школярів і крики нервового директора.

Користуючись метушнею, Данило вирішив добити їх і присів навпочіпки. Сенс фішки в тому, що всі, хто перебуває з ним у приміщенні, теж мають присісти.

- Хто останній, той фашист! - вигукнув Данило.

На жаль, чув увесь хол. Учителі стояли струнко, не реагуючи на провокації, а от юнаки присіли майже всі й одночасно. Їх просто забавляло знущатися з директора, у якого в такі моменти очі наливалися кров'ю і замість крику з нього виходив ультразвук.

- Зовсім з глузду з'їхали?! - волав Віктор Григорович, розмахуючи руками. - За канікули мозок на гальмівну рідину перетворився? Безлад!

- У нього і гальмівної рідини бракує, - ляпнув Данило.

Ті, хто стояв поруч, засміялися. Директор за посмішками учнів зрозумів зміст сказаного, а також знайшов винного.

- Ви у мене догралися! - закричав він. - Щопонеділка будемо збиратися на цьому ж місці під гімн, буду вчити вас дисципліни.

- А гімн знову буде імперський? - викрикнув Данило.

- Для тебе, Островерхий, який забажаєш, - відповів Віктор Григорович. - За свої проступки треба відповідати, тому у вашому класі додам по одному додатковому уроку щодня. Може, хоч чогось навчитеся.

- Ну, якщо ви до нас приходити не будете, тоді можливо.

Ще один жарт Данила вже ніхто не сприймав, бо своєю поведінкою він підставив кожного. Всі мовчки розійшлися, люто ненавидячи цього вискочку. І тільки друзі Данила, яких було всього двоє, змирилися з ситуацією.

Для інших семестр почався просто жахливо, щодня на один урок більше - це занадто. Найсильніше розлютився Назар, якому після навчання йти на бокс. Усе було точно за розкладом і перенести він не міг, так само як і не міг промовчати.

Коли почався перший урок і вони прийшли до спортзалу, всі одразу оточили Данила.

- Скільки можна?! - підійшов до нього Назар. - Тобі не спадало на думку, що за свою поведінку можна отримати по морді?

- Тобі через це щоразу дістається? - спокійно запитав Данило.

Назар стиснув кулаки.

- Можливо, але ми говоримо про тебе, - розгубився він. - І мені здається, зараз саме час.

- Тобі здається.

Присутні в спортзалі не розуміли, як Назар ризикнув пред'явити Данилові хоч щось. Може зовні він виглядав більшим, можливо сильнішим, але Данило з будь-якої бійки виходив переможцем. Щоразу так вільно й упевнено почувався, наче з бійцівського клубу і жодні шкільні колотнечі йому не страшні.

- Перевіримо? - Назар почав плавно наближатися.

- Починай, - Данило скоротив відстань між ними, але той позадкував. - Ну?

- Хоча, з іншого боку, має ж тебе хтось заткнути, - на його обличчі з'явилася рішучість. - Твоя балаканина не може залишатися безкарною.

Він штовхнув Данила, який не давав здачі, немов чогось чекав. Це вселяло в Назара впевненість. Він підходив ближче, насолоджуючись можливістю помститися за все.

Варто було йому замахнутися, як Данило знову став самим собою. Накинувся на Назара, знесилив одним ударом у живіт і поки той скрутився від болю, перекинув через себе і штовхнув на підлогу.

Назар не поспішав підійматися, йому просто не дали цього зробити. Данило присів поруч і нахилився.

- Тепер слухай ти, - проричав він. - Ще хоч раз відкриєш рота в мій бік, і я тебе доб'ю, - для переконливості стиснув шию однокласника. - Череп проломлю, оком не кліпнувши, і повір, я це зроблю. Ти, Назе, знаєш, на що я здатен.

Назар показав йому середній палець. Тут легше померти, ніж зробити кивок. А Данило не чекав, йому не потрібне це безглузде підтвердження. Не вірив обіцянкам і словам, вибитим погрозами. Піднявшись сам, він простягнув руку Назару. Той неохоче прийняв допомогу.

Покінчивши з суперечками, Данило помітив, що погляди однокласників зосереджені тільки на ньому. Ймовірно, вичікували момент, коли потрібно втрутитися, але цього разу обійшлося без крові. І якщо для більшості цей випадок здавався неповторним і безпечним, то Ліза не змогла не вмішатися. Зробила кілька кроків до Данила.

- Один запис такої бійки й тебе виженуть звідси з величезним скандалом, - вона вказала на Назара, який стояв згорбившись і тримався за живіт. - Відео в мене є. Тому поводься обережніше.

- Шантажувати мене надумала? Така розумна: одна пігулка, і долі інших у твоїх руках, - Данило помітив, як гасне впевненість Лізи, що не могло не тішити. - Ось бачиш, у кожного свої методи.