Глава 6

13

У Вікторії Аддінгтон проходила ще одна вечірка, яка, за словами присутніх, мала стати по-справжньому жвавою. Зазвичай заходи, що відбувалися в цьому будинку, супроводжувалися величезною кількістю алкоголю, іноді трави, сьогодні ж на гостей чекав бонус у вигляді екстазі.

Таку пропозицію оцінила більшість, але не кожен. Серед винятків були Даша і Данило. І якщо Даша з радістю спробувала б купу заборонених речовин, якби на неї вдома не чекала розлючена матір, то в Данила були зовсім інші причини відмовитися.

Під дією легких наркотиків усі раптом стали щасливими та життєрадісними. Натовп розділився на групки за інтересами: хтось співав, хтось танцював і сміявся, а хтось грав у звичні для таких вечірок ігри.

Серед награних бешкетників Данило відчув себе зайвим. Їхні перекошені пики більше не викликали захвату, тому він прийняв пропозицію Віки покурити кальян на балконі.

Ніякі цигарки й алкоголь не приносили потрібного заспокоєння, тільки це допомагало.

Коли все було готово, вони розляглися на кріслах-мішках і почали по черзі диміти.

- З яких пір ти відмовляєшся від халявних наркотиків? - Віка потягнулася до столика за склянкою лікеру.

- Може, я про здоров'я дбаю, - він відібрав у неї трубку кальяну і затягнувся.

З його вуст це звучало смішно, бо здоров'я - останнє, що мало хвилювати Данила. Він виглядав безсмертним, здавалося, перепробував у цьому житті все і не збирався зупинятися.

Дивлячись на його ідеальне обличчя, на шкіру без єдиної вади і справді можна подумати, що він за здоровий спосіб життя, якщо не зважати на те, що це Данило Островерхий. Людина з найгіршою репутацією в школі, той, хто здатний перепити будь-кого і вижити.

- Не будь це ти, я б навіть повірила. У чому секрет такої ідеальної шкіри? Як тебе не вбили ці шкідливі звички, про які так говорять у підручниках? Невже ти не нервуєш?

- Я просто живу.

Ці слова надовго застрягли в голові Віки. Через деякий час вона помітила, що Данило робить одну тягу за іншою і не збирається їй поступатися. Коли вона потягнулася до нього, він переклав мундштук в іншу руку і продовжив.

- Ти забув за мене, - вона підсіла ближче.

Їхні крісла, що стояли поруч, давали змогу передавати одне одному трубку, не напружуючись, а також спокійно розмовляти, незважаючи на гучну музику. На небі майоріли перші зірки, подув холодний вітер, проте на балконі було тепло, навіть спекотно. Кілька разів за вечір Віка вимушена була переодягатися, бо не передбачила таку температуру. Зупинилася на картатій спідниці та футболці.

За час, проведений із Данилом, вона кілька разів нібито випадково задирала спідницю, оголюючи стегна, але він не дивився в її бік. Хоча все розумів. Цю якість у ньому Віка просто ненавиділа, йому подобалося розпалювати вогонь та ігнорувати.

Було складно сказати, в яких вони стосунках, поведінку Данила неможливо зрозуміти, йому легко вдавалося все зіпсувати, і так само легко все виправити. Іноді їх вважають найкращою парою школи, іноді вони навіть не вітаються. Попри це, кожну подібну вечірку проводили разом і обох усе влаштовувало.

- Тебе хіба забудеш, - прошепотів Данило і видихнув на неї клубок пару.

Затягнувся сильніше, повторив ще раз. Віка нахилилася до нього, відкрила рота і вдихнула хмаринку, що він випускав, наближаючись до її обличчя. Відстань між ними стрімко скорочувалася.

Данило повільно випускав пар, а Віка, ледь торкаючись його губ, вдихала. Поки він тягнувся до трубки, вона встигала видихнути. Зробивши ще одну затяжку, Данило притулився до її губ і випустив пар носом. Тоді куріння кальяну відійшло на задній план, алкоголь, вдаривши в голову, змушував їх забувати про все, що відбувається навколо.

Данило поклав руку їй на шию і, притискаючи до себе, продовжив поцілунок, з кожною миттю роблячи його глибшим і палкішим. Віка, яка тільки цього й бажала, ледь не задихалася від перенапруги. Вона непомітно сповзла зі свого крісла і присіла йому на коліна. У такому положенні крісло-мішок не здавалося зручним, вона совалася, намагаючись вмоститися. Опинившись в положенні лежачи, почала робити це навмисно; насолоджувалася прискореним диханням хлопця, який сильніше вдавлював її в себе, стискаючи сідниці.

- Ходімо? - прошепотіла Віка.

- Ну, ходімо.

Не припиняючи поцілунку, Данило підхопив її за стегна, і, дозволивши оповити себе ногами, поніс у спальню.

Вони впали на ліжко, стягуючи одне з одного одяг.

- Почекай, Віко, у мене немає... - зам'явся Данило, відтягнувши зубами колечко в губі.

Напівгола Віка, сидячи на ньому, насупилася.

- Ти серйозно прийшов на таку вечірку і не взяв презервативи?

- Я якось не планував, - чесно відповів він. - Не думав, що ти будеш готова.

Така відповідь її потішила.

- У мене є, - вона потягнулася до тумбочки, що стояла біля ліжка. - Для таких випадків.

- І часто в тебе такі випадки?

- Перший раз.

Якою б ідеальною парою вони не виглядали в очах однокласників, на ділі все зовсім по-іншому. Вони нічого одне про одного не знали, нічого не обіцяли, не планували. Навіть поговорити не могли, максимум цілувалися під градусом алкоголю, а далі ніхто не заходив. До сьогоднішнього дня.