Глава 2

3

О п'ятій годині Ліза і Женя йшли за адресою, яку дала Віка. Прискорювалися з кожним кроком, бо боялися запізнитися навіть на кілька хвилин. На уроки так не поспішали, як до можливості поспілкуватися з новими людьми.

Проживши в цьому місті все життя, вони все одно спромоглися заблукати. Їм ще не доводилося бувати в місцевості, розташованій на околиці, що виглядала набагато сучасніше і яскравіше. Тут жила еліта суспільства, де кожен немов змагався, чий будинок краще.

Брат і сестра ніколи не замислювалися, що в цьому простому містечку хтось може володіти такою розкішшю. Місто й справді маленьке, або як каже молодь, навіть сходити нікуди. З пристойних місць - кілька кав'ярень, будинок культури, де відбуваються всі важливі події та дискотеки, а також парк. Окрім важливої інфраструктури у місті три школи, кожна зі своїм номером.

Школа номер п'ять, де Ліза і Женя провчилися десять років, мала погану репутацію, але мало хто вірив чуткам і з радістю віддавав туди дітей: навантажують там не сильно, а під час вступу оцінки важливі не менше, ніж результати іспитів. Ці двоє з радістю повернули б час назад і вибрали іншу школу, бажано в якій вони зараз - номер один. На жаль, час втрачено, а від минулого не втечеш.

Ліза і Женя розуміли, що прямують у вірному напрямку, коли почули гучну музику, що лунала з двоповерхового будинку. Біля великих воріт помітили трьох однокласників, із двома з яких вони вже встигли познайомитися.

Данило стояв із цигаркою в зубах і щось розповідав друзям. Поруч Даша, у чорній короткій сукні, зверху шкіряна куртка одного з хлопців, імовірно Данила, яка ідеально доповнювала образ попри те, що вона в ній ледь не тонула.

Дивлячись на їхній одяг, Ліза дійшла до висновку, що не дарма вбралася, особливо побачивши незнайомого хлопця. Світле волосся з поголеними скронями, укладене назад, її увагу привернули яскраво-блакитні очі, а одягнений він у більш звичний для Лізи образ, як у її брата - прості джинси й темна толстовка з написом.

Коли брат і сестра підійшли, опинилися під прицілом одразу трьох пар очей.

- Нарешті ви прийшли, - посміхнулася Даша, забувши про розповідь друга.

Микиті не вдалося познайомитися з новенькими раніше, він зробив це зараз. Оглянув їх з ніг до голови й, помітивши на собі надто зацікавлений погляд Лізи, простягнув обом по руці, затиснувши цигарку зубами.

- Для своїх можна просто Нік, - сказав він.

- А вони до чого? - пожартував Данило, видихаючи на друга клубок диму.

Новенькі одночасно відповіли на привітання, потиснувши йому руки. Представитися не встигли, як до них підбігла хазяйка будинку і потягла у двір на екскурсію.

Двоє хлопців провели їх хмурими поглядами, думаючи про одне й те саме.

- Мені ж не здалося, - помітив Нік часи, коли Віка проявляла надмірну увагу Жені.

- Не здалося, - Данило виплюнув цигарку і пішов у двір.

В той самий час Віка водила новеньких по будинку. Тараторила без перерви, встигла перемити кістки кожному однокласнику, але інформацію про себе фільтрувала, що не дивно, хотілося постати в кращому світлі перед новими людьми.

Ліза слухала на пів вуха. Була дуже захоплена дизайном кімнат і окремим приміщенням на подвір'ї, де знаходився басейн і більярд. Віка навіть запросила їх у гості в найближчому майбутньому, що вони сприйняли скептично. Ймовірно, господиня будинку вже встигла добряче випити й про свої слова забула через кілька хвилин.

Виявилося, інші прийшли раніше, і коли екскурсія для новеньких закінчилася, всі були в потрібній кондиції, тільки пити від цього менше не стали.

У вітальні вмістилося п'ятнадцять осіб, які незабаром розійшлися по кімнатах: хтось зник на кухні, хтось на сходах, у прихожій або на вулиці.

З колонок долинала музика, що періодично змінювала гучність за замовленням гостей; по кутах стояло кілька столів зі значною кількістю склянок, поруч стіл із закусками. На стіні плазма, посеред кімнати м'який коричневий диван і пару крісел, за ці місця деякі навіть бійку влаштували.

Перший час новенькі поводилися стриманіше, небагато говорили, пили повільно, чого не скажеш про інших. Тих, для кого сенс подібної вечірки полягав у алкоголі та видовищах.

- За останній рік! - Данило підняв склянку з коньяком.

- Сумнівний тост, - засміялася Віка.

- Ти просто суті не вловила.

На п'яну голову будь-який тост доречний, усі потягнулися за напоями.

Через кілька склянок компанії розділилися, і поки дівчата, сидячи на килимі, задихалися від сміху, згадуючи ганебний випадок десятирічної давності, хлопці, розмістившись у кутку, влаштовували змагання, хто більше вип'є. Дивилися на вистроєні ряди чарок, кривилися, плювалися, але пили. Кожен мріяв перемогти, особливо, якщо гра на гроші. Коли залишилося всього пару лідерів - Назар і Микита, азарт дійшов до межі.

Микита не очікував зайти так далеко і перепити Назара, витримці якого можна тільки позаздрити. Здавалося, він жив у спортзалі й тонами їв протеїн, а лиса голова і яскраво виражені вилиці надавали грізного вигляду. Складно перемогти такого бугая, але Микита зміг.