Школа непотрібних дітей

Пролог

Дверний дзвінок розривався від наполегливості гостя. Мало хто ризикне прийти, враховуючи останні події, але він вважав інакше. Той, хто колись перевернув усе її уявлення про місто і жителів, чиї мотиви вона зрозуміти так і не змогла.

- Привіт, - гість зайшов до квартири, не дочекавшись запрошення. - Потрібна твоя допомога.

- Це не до мене, - вона зачинила двері й зробила кілька кроків у його бік. - Я не маю ніякого відношення до ваших справ. Вгамуйся вже.

- Мені здавалося, ми можемо бути корисними одне одному. Ти хотіла знати, як було насправді...

- Ні, - перебила вона. - Не хотіла.

- Хіба? Ти не замислювалася, чому вбили твого батька?

У відповідь лише мовчання.

- Поспілкуйся з новенькими, які мають з’явитися у вашому класі, вони виведуть на потрібних людей, - викликавши довгоочікуваний інтерес, він вийшов у під'їзд. - Ну, бувай, Дашо.

- Ігорю, стій! Він помер сам, від задухи. У нього була астма.

- Маячня, - почулося на сходовій клітці.

 

 




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше