Дверний дзвінок розривався від наполегливості гостя. Мало хто ризикне прийти, враховуючи останні події, але він вважав інакше. Той, хто колись перевернув усе її уявлення про місто і жителів, чиї мотиви вона зрозуміти так і не змогла.
- Привіт, - гість зайшов до квартири, не дочекавшись запрошення. - Потрібна твоя допомога.
- Це не до мене, - вона зачинила двері й зробила кілька кроків у його бік. - Я не маю ніякого відношення до ваших справ. Вгамуйся вже.
- Мені здавалося, ми можемо бути корисними одне одному. Ти хотіла знати, як було насправді...
- Ні, - перебила вона. - Не хотіла.
- Хіба? Ти не замислювалася, чому вбили твого батька?
У відповідь лише мовчання.
- Поспілкуйся з новенькими, які мають з’явитися у вашому класі, вони виведуть на потрібних людей, - викликавши довгоочікуваний інтерес, він вийшов у під'їзд. - Ну, бувай, Дашо.
- Ігорю, стій! Він помер сам, від задухи. У нього була астма.
- Маячня, - почулося на сходовій клітці.
#90 в Молодіжна проза
#15 в Підліткова проза
#85 в Детектив/Трилер
#25 в Трилер
Відредаговано: 09.02.2024