- Так спокійно! - прошепотів Рік і почав робити мені штучне дихання чередуючи його з зі способом "З рота в рот". - Давай же!
Перевірив ще раз , дівчина не дише.
-Залишається єдиний вихід! - Однією рукою хлопець доторкнув до грудей, там де серце, а далі просто поцілував. Кров з снігу почала повертатися назад, а далі я наче глибоко вдихнула і відкрила очі.
А Ріку схоже що так сподобалося мене цілувати, що він не зупинився, а лише продовжив.
Нє, ну нормально, подумаєте ви? Тому я просто відповіла на поцілунок. І обняла його. Рік поглибив поцілунок. Аж доки юнак зрозумів, що я жива, і перестав цілувати.
-Оригінальний спосіб спасати дівчат! - промовила я.
-Головне, що ти жива! - зітхнув він. - Пішли звідси, а то охоронець проснеться.
Рік допоміг мені піднятися, обійняв мене і ми пішли назад у школу. При цьому обійняв не по-дружньому, а наче ми закохані.
-Слухай, познайомиш мене з скелетом Васею. - через кілька хвилин тиші заговорив Рік.
-А! Ну це з радістю! Тільки не лякайся його!
-Чого б це його мені лякатися? - здивувався юнак.
-Василій любить лякати. Це його особливість. Просто попереджаю. Щоб не було курйозних випадків.
-Стосовно цього не переживай! - запевнив мене Чорнявий.
-В підгузниках прийдеш?
-Та ну тебе! - Той посміхнувся.
Біля школи нас зустрів радісний директор. Хоча я думала, що мене прибивати він почне перший своєю злістю. А ні, принесло.
-Я радий, що ви знайшлися всі живі і здорові. - посміхнувся містер Дрін. - Проте я думаю, що зараз Дріс треба відпочити і прийняти душ.
Я кивнула. Рік перед тим як мене відпустити поцілував.
-Побачимося! - прошепотів він. Я кивнула.
Чомусь моєю поверненню з Ріком не була задоволена Роні. Але дівчина мовчала, коли я повз неї пройшла. Не не дивно. З нею стосунки в мене не задалися з самого початку перебування в школі для злодіїв. Тож не здивуюся, якщо вона підготує щось несподіване.
Василій мене зустрів, сидячи на кріслі.
-Привіт! Є новина добра і дуже добра, з якої почати? - почав щебетати скелет.
- Давай з доброї! - промовила я, шукаючи все речі для душа.
-Короче, мене зловив містер Дрінхештільхстен. Як виявляється цей чувак крутий перець.
-І в чому полягає його крутість?
-Я йому розповів хто я, і що ти типу мій друг і створювач, і він мене не вигнав і не знищив. - А далі Василій піднявся з крісла і почав стрибати як дівчинка, які вдалося випросити шоколадку у мами. - Містер Дрін дозволив залишитися тут, і сказав, що я можу жити в тебе в кімнаті. І одне з ліжок то моє. - і почав вищати.
-Круто! - Я відірвалася від сортування речей. Не думала, що містер Дрінхештільхстен буде такий добрим і розуміючим. - Добре, я тоді в душ!
-Да, давай, іди-іди! А я поки облаштую свою частину кімнати. - і Скелет сів назад в крісло, щось клацаючи на планшеті.
Я забрала всі необхідні речі і пішла. Не знаю хто буде третім жителям в нашій кімнаті, але знаючи Васю навряд чи довго він у нас протримається.
Василь - Це майстер несподіванок і лякань. А ще у нього прекрасне почуття гумору. Смачно готує. Короче чувак крутий, з його слів. Ну і про красунчика як же не забути.
Привівши себе в порядок, і закинувши свої речі в пральну машинку, я пішла обідати. Так мало часу пройшло, а так багато сталося. Але те я побачила в залі, це був нонсенс.
Василій сидів в натовпі дівчат і щось розповідав. Побачивши мене підморгнув і далі продовжив свою розповідь. Приїхали значить. Швидко Вася влився в колектив. Колектив дівчат.
Рік сидів за кілька столиків від нього.
-Привіт! Уже познайомився з Василем? - Я підсіла до юнака.
-Ага! Крутий чувак! Відразу здружилися!
-В реалі? - здивувалася Я.
-Ага, тільки з дівчатами йому цікавіше! - і показав на скелет рукою.
-А нього авітаміноз. Вітамін нестача уваги дівчат.
-Це він сказав?
-Це Вася придумав.
Через столик від нас сиділи Роні, Арі й Кес й злісно на нас дивилися. Що в їх головах творилося я не знала.
Пізніше до нас підійшов Вася.
-Бачу знайшов друзів?
-Я б назвав їх фаворитками, хоча для деяких підійдуть і друзі. - і помахав комусь рукою.
Все було добре, аж доки до нас не підійшла Роні зі своїми подругами.
-Дріс, можна з тобою поговорити?
- Не можна, я обідаю.
-Будь ласка, це займе кілька хвилин.
Ох, відчуваю це закінчиться чимось поганим. Тому на всякий випадок попереджаю.
-Якщо через пару хвилин не прийду, то починаєте шукати мій труп. - І пішла.
Пройшла одна хвилина, дві, три, п'ять. Вася вже почав хвилюватися.
-Не подобається мені це все.
-Чого це?
-Плані так недобре дивилася на Дріс. Та і подружки її теж не золото.
- Ну це да!
-Просто вже пройшло вже більше ніж пару хвилин. Я пішов шукати Дріс.
-Я за тобою!
Вийшовши з їдальні хлопці зупинилися.
-І де вона може бути? - запитав Рік.
-Я щось чув про помсту, воду і озеро. - задумався Вася.
- Так чого ж ти відразу не сказав, побігли.
Тим часом, Роні з дівчатами мене силомиць вивела до озера, не забувши при цьому використати свою силу. А щоб я точно не відповіла на мене вдягли антимагічний браслет.
І ось я стою на льоду, де озеро. Дівчата сміються.
-Не самій лізти до мого хлопця! - раптом промовила Роні.
-І хто ж твій хлопець? Їх же тут більше тисячі в школі! - промовила я, ледве не цокотячи зубами. Холодно, блін.
-Рік- це мій хлопець! - сердита добавила дівчина.
-Не лізь до нього і все! - сказала Кес.
- Якщо це твій хлопець, не давай йому причини бути з іншою. Ти щось упустила. Просто не тримай його мотузками біля себе.
-Мовчи! - закричала дівчина я щосили вдарила мене по обличчю. Супер, а то я думала, що щоку не відчуваю. А ні відчуваю.
- Ти будеш наказана! - добавила Арі.
Роні виставила руку вперед, в цю ж мить лід розстанув і я впала у льодяну річку.
І почула крик:
Відредаговано: 11.04.2021