Глава 4

Звичайно перед зустріччю з усіма студентами і вчителями я б надала перевагу сходити в душ. Від мене запах був як від бомжа.  Але замість цього я йшла за своїм охоронцем - Даніелем. Чоловік був симпатичний, я б йому б дала 30 років. І просто дала б йому... В мене звичайно були багато стосунків с хлопцями, ну і секс теж, але зараз мені було не до нього. Даня, вибач!

Зала, в якій ми опинилися, була пустою. Схоже тут проводилися лекції. Для мене виділили окремий стілець з столом, який був повернутий обличчям до середини. Типу, дивіться і любуйтеся. Наче я якийсь музейний експонат! Хоча це школа для злодіїв, і тут можливо все. Я б не здивувалася!

Даніель мене посадив за стіл. Тому я сиділа, похиливши голову і просто розмірковувала про щось своє. 

Почулися кроки, і у кімнату зайшло стадо слонів, декілька гіпопотамів і кілька мамонтів. Це я так зрозуміла по тому як бриніла підлога від кількості кілограмів, яка приносила кожна людина. Хоча забігли і пару страусів, які своїми довгими шиями намагалися дізнатися хто ж там ховається за капішоном. 

Шиї б цим страусам повикручувала, або як мінімум, закрутіла б у вузлик, щоб не підглядали. А то щось дуже цікаві!

А згодом заговорив чоловічий голос.

-Як ви бачите, сьогодні нас стало на одного більше. Ви її знаєте за такими прізвищами як "Невидимка", "Трикутник", і найпопулярніше "Карлик".

Із-за пари почав долунати шепіт:

- Це вона?

-Дівчина?

-Невже її зловити?

Ааа, ну тоді зрозуміло чого мене називають карликом. Голову я не піднімала, тому дивилася на всіх через капішон. Зато серед багатьох студентів я впізнала трьох дівчат, які чекали мене біля моєї кімнати це Кес, Роні та Арі тільки Ріка не побачила. Непомітно посміхнулася.

Містер Дрінхештільхстен подивився на мене і промовив:

-Її звати Дріс Бейл, і тепер вона буде вчитися з вами. Прошу любити і шанувати!

Не впевнена що останнє речення стосувалося саме мене. Бо так подивилися, що по-чесному на шкірі з'явилися мурашки, які ходили і лоскотали шкіру.

-А зараз, увага! - наголосив містер Дрін. - Прошу бути всіх напоготові! - Це він про що? - Даніель?

Охоронець підійшов до мене і почав знімати наручники, спочатку з ніг, а потім з рук. В класі повисла натягнута мовчання і почала згущуватися напруженість. Коли із звільнилася, то полегшено зітхнула і розтерла натерті мозолі. А потім вирішила зняти капішон. 

Трішки розім'ялася, і згодом подивилася на іншим. Частина студентів вже виставили для захисту руки, і в кожного палали різнокольорові кулі. Типу певний колір, це певна властивість і магія? Проте я нікого вбивати не збиралася, ну поки.

Сама ж потягнулася в різні сторони. Та чого вони всі як на голках? А потім до мене дещо дійшло. А чого б всім не розімнятися? Я ось дечого навчилася, треба і продемонструвати. В руках повільно почала згущуватися магія. Я її випустила і в кілька метрів від мене з'явився портал. Навряд чи від виведе мене за ворота, але попробувати можна.

-Пока всім, лузери! - Я послала всі повітряний поцілунок і зникла за порталом, який згодом теж розстанув.

-А де Дріс?

-Де дівчина?

-Спокійно! - промовив містер Дрінхештільхстен. - Навряд чи дівчина далеко зникла. Територію вона не знає так добре як ви. Тож розділіться і знайдіть її. До роботи!

Роні почала першою.

-Так, Арі й Кес! Далеко Дріс не могла втекти, давайте знайдемо її першою і покінчимо з нею.  - заговорила вона, тим часом як студенти почали розділяти територію: хто в бібліотеку, хто в їдальню, хто на стадіон.

-Але де ми будемо шукати дівчину? - зробила розумний вигляд Арі.

- Навряд чи серед книжків і їжі. Не схоже, що вона буде довго затримуватися. - добавила Кес.

-Можна спробувати пошукати в гуртожитку в її кімнаті! - зауважила Арі.

-Коли треба бути розумною, ти можеш! - похвалила подругу Чорнява. - Пішли, розберемося з цією вискочкою. І дівчата вийшли із зали.

- Не думаю, що Дріс далеко втекла! - подав голос Даніель.

-Ворота її назад не випустять, це точно. Але дівчина може бути де завгодно. Головне, щоб вона нічого не набідокурила. - містер Дрін тримав дужку очей біля рота. 

-Вона то може!

-Може, але не хочеться ковирятися в трупах. Цікаво, як містер Голланд з нею управлявся?

-Здається, вам запитати треба опосередковано в нього. 

Тим часом, я опинилася чомусь в хлопчачому крилі гуртожитка. І чого мене цікаво туди занесло. Ну думаю, якщо я подивлюся як живуть хлопці, нічого такого не буде. Тому відкрила перші двері, які опинилися в моєму кругозорі.

19е - такий був написаний номер на дверях. Відкрила всередину. Не схоже, що в кімнаті був безлад, якщо не рахувати розкиданих листків паперу на підлозі, бо у відро вже не влазило. Звичайно я була не майстром прибирання, але кімнату від сміття я очистила. Ще скажуть спасибі. На одному з тумбочок я побачила знайому рожу. Так це ж Рік, на ногу якого я випадково наступила. Такий нахаба, що аж вішайся! Ну я йому ще влаштую!

Проте я збиралася звідси втікати, тому треба було пришвидшуватися. Тому, на жаль, чоловіче крило я покинула, а пішла в жіноче. Біля моєї кімнати нікого не було. Чудово! Здається година вже повинна була пройти. В кімнаті вже чекав мене Вася.

-Васька, я так скучила! - обняла я скелет. - Тільки тебе треба одягнути! І може якщо знайду трьох дівчат, то ще і добряче злякаю. - І ось Василій стоїть вже одягнений. Ну справжній джентльмен. Відразу б став дворецьким  такий елегантний і модний.

До тогож, я зробила його очі більш реалістичними. Добавила брови.  Щоб емоції можна було показувати. Звичайно Вася є Васею, але людиною його робити не збираюся. Йому і так добре.

Тепер трішки магії і скелет ожив.

-Я живий? Ух ти, я ще і в одязі! Чистому! - зауважив він обнюхавши себе. - Красень! Я добавив Василій, крутячись і розглядаючи себе в дзеркало.

-Да, супер модний! - посміхнулася я.

-Дай згадаю, ти вирішила знов втекти! - Вася підняв одну брову вверх.