Урок англійської.

Злата й Аня забігли до класу — вчительки ще не було.
— Встигли! — із усмішкою сказала Злата. — Ще трохи — і довелось би пояснювати, чому запізнились. Сідай зі мною за парту.

Аня трохи нервово присіла поруч. Навколо — чужі обличчя, але біля нової подруги було спокійніше. Дехто кидав зацікавлені погляди, хтось шепотівся — і пролунало стримане хихотіння.

— Не переживай, — тихо прошепотіла Злата. — Вони завжди так на новеньких дивляться. Скоро звикнуть.

Аня всміхнулася й глянула у вікно. За склом колихались весняні гілки. Повітря було прозоре, а в серці — легке, трепетне хвилювання. "Невже мені подобається Назар?" — майнула думка.

Вона повернулась до Злати:
— А чого тебе вчора не було в школі?

— Їздила до бабусі, — відповіла Злата.

Двері прочинились, і до класу увійшла вчителька англійської — висока, стримана, з уважною, але доброзичливою усмішкою.
— Good morning, class.
— Good morning, Ms. Olena! — хором відповіли учні.

Вчителька поклала журнал на стіл:
— Злато, скажи, хто сьогодні відсутній? Чи все спокійно?

Злата встала, але не встигла відповісти — у двері постукали, і до класу зайшов він.

— Олено Олександрівно, вибачте, можна сісти?

Вчителька поглянула строго, але спокійно:
— Назар, ти запізнився на десять хвилин. Більше так не роби. Сідай.
І знову звернулась до Злати:
— Продовжуй.

Назар сів за ними. Злата відповіла:
— Всі присутні, за перерву нічого не сталося.

— Добре, сідай, — сказала вчителька. — Open the book.

Аня нахилилася до Злати і тихо прошепотіла:
— А в якому класі навчається Лія?

— У 10-Б, — відповіла Злата з усмішкою. — Тобі що, Назар подобається?

— Чому ти так думаєш? — розгублено відповіла Аня.

— Ти так на нього дивишся, — підморгнула Злата.

Аня хотіла щось відповісти, але з-за спини пролунав веселий голос:
— Дівчата, що ви там шепочетесь? Розкажіть і мені. Злато, ти вже познайомилась із новенькою?

Він повернувся до Ані:
— Чуєш, новенька, як тебе звати?

Аня почервоніла, серце закалатало.
— Аня, — тихо відповіла вона.

Раптом голос учительки зупинив розмову:
— Алчевська, Авдєєва, Белецький! Ви мені розкажіть, що там таке цікаве — може, і класу буде корисно?

— Вибачте, Олено Олександрівно, — хором промовили вони.

— Добре, — сказала вчителька. — Продовжуємо урок.