Барсик Розумак обчислює катастрофу

Після веселки, що виросла просто з танцю, корабель “Мрій №1” отримав ще одну назву:"Райдужний Вітрильник Соні" — хоча Командирка Кнопуся досі пропонувала варіант "Кнопусін Десант-1".

Усе було майже готове для першого плавання по асфальту: екіпаж у шоломах із каструль, трюм повний пиріжків, ліхтарик-ліхтар попереду. Тільки Барсик Розумак сидів на даху смітника з ноутбуком... із коробки.

— Що ти там міряєш? — спитав Петрусь, гризучи олівець замість компаса.— Ймовірність катастрофи, — зітхнув Барсик. — Я розрахував усе.

— Якщо ми рушимо з пандуса біля смітників… — Барсик ткнув лапкою в карту, — ...то через 4 секунди в'їдемо в пісочницю, де зазвичай сидить Вусата Баба Маня.

— Ой леле! — зойкнула Соня.— А якщо правіше? — спитала Кнопуся.— Тоді ми вилітаємо на парковку і наражаємось на...ОПАСНІСТЬ — ледь чутно прошепотів Барсик.

— Що це за небезпека? — насторожився Петрусь.— Батько Андрія з третього під’їзду.Він — серйозний. І завжди в тапках.

Настала тиша.

Добре, — сказав Петрусь. — Єдине логічне рішення: рушати по вузькій стежці між смородиною і лавкою, з поворотом біля будки Шарика.— Але там же... калюжа №1! — ахнула Соня.

— Саме тому — екіпаж у водонепроникних пакетах! — з командирським вигуком оголосила Кнопуся.

Барсик переписав рівняння. Додав коефіцієнт “веселкового шансу” і зробив висновок:

“Ймовірність успішного запуску — 72%. З веселкою — 89%. Без Шкарпунчика на кермі — 94%.”

— Гей! — обурився Шкарпунчик, вилізаючи з коробки зі штурвалом на голові. — Я вже намотав собі мотузку на шию! Як справжній капітан!

— Добре, тоді будемо мати веселу катастрофу!— зітхнув Барсик. — Але я попередив.

І всі погодилися, що головне — це мати кого звинувачувати після пригоди.Ідеально — Барсика.