СПРАВУ РОЗКРИТО

- Сюди, сюди! — пищали бігунці, ховаючись під решіткою.
Андрусь нахилився й побачив галерею підземних ходів, освітлених блискучими ґудзиками. Уздовж стін висіли... шкарпетки! Сотні шкарпеток — у ряд, мов картини на виставці.

— Оце так! — вигукнув Туптоп. — Усе місто схвильоване зникненням шкарпеток, а вони тут!

Попереду стояв бігунець Шусь. Його легко впізнали. Підозрюваний все ще був у новій, акуратно залатаній уніформі. В руках він тримав велике відерце фарби.
— Ой, пробачте, пане детективе! — зніяковіло пискнув він. — Ми не крали! Ми... позичили! Хотіли зробити «Перший фестиваль веселих шкарпеток». Бо ж усі шкарпетки завжди ховають по шухлядах, а ми вирішили влаштувати яскраву виставку-сюрприз.

— Виставку шкарпеток? — перепитав Андрусь.
— Авжеж! — підскочив один із бігунців. — Дивіться!

Бігунці зняли з входу решітку і детектив увійшов в галерею. Там виявилися не лише шкарпетки. Бігунці нитками і фарбами створили дивовижні картини. А ще, вони створили гарні сувеніри з ниткових квіточок та паличок кориці. 

Андрусь не втримався — засміявся.
— Ну що ж, злочину нема, є лише... мистецтво! Ви майстерні художники!

І урочисто занотував у блокнот: "Справу про зниклі шкарпетки закрито.
Винуватці — бігунці Шусь і компанія, мали на меті не злочин, а прикрасити світ.
Рекомендація — дозволити їм виставку раз на місяць. 

Бігунці зраділи, а Шусь урочисто подарував детективу зроблену з ниток квіточку.
— Для натхнення на нові справи!

Коли вони вийшли з Вентиляційного кварталу, Андрусь сказав:
— Знаєш, Туптопе, головне в розслідуваннях — не лише знайти винних, а й зрозуміти їхній задум.

— І щоб пахло корицею! — додав Туптоп, весело потираючи ніс.

Андрусь сів навпочіпки, щоб бути на рівні очей бігунців.

— Друзі, — почав він спокійно, але серйозно, — ідея у вас чудова. Ви безперечно талановиті. Підготована виставка шкарпеток — це справжнє диво! Та є одне але. Навіть коли задум добрий, не можна брати чуже без дозволу.

Бігунці опустили голови.

— Ми ж думали, що потім повернемо, — пробурмотів Шусь. — І навіть випрали!

— Це похвально, — усміхнувся Андрусь. — Але у світі все працює на довірі. Якщо кожен вирішить тихенько «позичити», без домовленості з власником, то хто знатиме, де добро, а де шкода? Будуть думати, що ви крадії.

Туптоп кивнув і додав:

— Краще спочатку спитати, а потім творити.

Бігунці переглянулися... і гуртом вигукнули:

— Обіцяємо! Тепер ми будемо питати дозволу перш ніж щось у когось позичати!

— Молодці, — задоволено мовив Андрусь. — І навіть допоможу вам організувати наступну виставку. 

Бігунці захоплено заплескали лапками.

Андрусь із Туптопом рушили назад,  до Фрафпафа.

— Гарна справа вийшла, — сказав Туптоп.

— Гарна. Але... Знаєш, що мені спало на думку? А як пояснити діяльність шкарпетників? — запитав Андрусь. 

І побачивши замислений вираз обличчя товариша весело розсміявся.

— Є над чим подумати! Еге ж?!

________________________________

❤️ Подобається історія?
Підтримайте її просто зараз:
👉 лайк,
👉 коментар,
👉 додати в бібліотеку.
Це зовсім нескладно, але має величезне значення ❤️

Коли автор бачить реакцію читача - це стимулює процес написання!