Глава 33

Сьорі сіпнулася від тривожних думок. Чи не пов'язана зустріч з Доранном на Згубних Землях із його таємничим завданням? Але чому він перевертень? Скільки тут приховано секретів?

Несподівано заграла повільна музика. Першою парою йшли Доранн і Сьорі.

Це була їхня пісня. Гарний, сильний, сміливий Доранн йшов до юної кокетки, яка стояла в протилежному кінці залу. Дівчина стояла розчервоніла, збентежена, руді локони відтіняли першу дорослу сукню. Не знала, куди подіти руки. І це бойовий маг без страху?

— Як же дивно, – почала пригадувати дівчина, – адже у нас в Академії викладали уроки танців. Питається, навіщо бойовому магу вміння вальсувати? Говорили – для загального розвитку, адже нас будуть запрошувати в палаци королів, і потрібно не тільки знати прийоми бою, а й показати себе різнобічно розвиненою особистістю. Нерозумно зганьбитися перед людьми з блакитною кров'ю. Лише тепер зрозуміла, для чого в її житті згодилося вміння танцювати – саме для цього моменту, все для випускного танку.

Доранн підійшов дуже близько, однією рукою взяв її руку в свою. У цей час іншою – ніжно обійняв за тонку талію. Вона боялася спіткнутися, зробити неправильний крок. Та що там говорити – наступити на ногу, адже сьогодні була на величезних підборах. Хоч і відчувала себе дорослою, але у великих мужніх руках відчувала себе тендітною статуеткою. Ось несподівано спіткнулася, але хлопець підтримав її. І начебто й не було незручного моменту, начебто так і повинно бути. Вона потонула в сильних обіймах, а коли подивилася в сині сміхотливі очі – взагалі пропала.

— Заради таких моментів варто було жити. І одного разу померти, залишивши в душі спогад, – зітхнула.

— Я можу вічно згадувати наш перший танець, і мені ніколи не набридне прокручувати його в голові. Тільки одне тоді не зробила, засоромилася – не зізналася в коханні. Наївна, думала, що у нас ще сила-силенна часу. Шкода, що він мене зараз не бачить. Я так багато не встигла йому сказати.

— Досить жалкувати, адже час назад не повернеш. Доранн зараз у пастці для перевертнів, і не знаю, чи виживе. Чи не даремно я віддаю енергію і життя?

Дівчина не могла дивитися на танок без сліз, вони покотилися градом по щоках, але не витирала їх, хоча вони вогнем палили шкіру.

Студенти Академії шепотілися по кутах.

— Так ось чому перший красунчик Академії так багато часу проводив із тим дівчиськом. А говорив, що вона йому як сестра. Хто ж його знає? Сьорі така красуня, – почула зовсім поруч, – Вогняна. Незрівнянна, – дівчина обернулася і побачила свого одногрупника Івана.

Це було одкровенням, вона не знала про його почуття і стала прислухатися. Він завжди був поруч, носив за нею книжки, приносив їжу в їдальні. Але вона це сприймала, як належне, адже завжди любила незрівнянного Доранна.

— Оце я проґавив, – говорив Ваня їх спільній подружці, – Все найкраще накачаним красеням, які чудовиськам голови зносять однією лівою. Ти дивись, як вона в нього закохана. Я давно це помітив, а він у своєму самозамилуванні навіть не придивлявся до красуні Сьорі до сьогоднішнього вечора. Гм... як сестра. З такою дружити не можна, варто померти від кохання тільки за один її прихильний погляд.

— Так, заздри мовчки, – відповіла Таллі, – Якщо вона тобі давно подобалася, чому не підійшов, не сказав? Бідний закоханий. Всі знали про твої почуття, крім неї. Ти тільки на вигляд балагур і пустун, а зізнатися в коханні, так відразу в кущі?

— Я не красень. У мене немає шансів, – відповів Ванька, – Вона фея. А я — конопатий хвалько.

— Але зате ти – душа компанії – дуже добрий і хороший. Ти наше сонечко.

— О-йо-йо-й! Я зараз помру від компліментів. Вона ж знає, що я завжди поруч. Завжди підтримаю. Знає? Знає. Хіба недостатньо?

— Смішно. Знає і не помічає. Дивись, яка вона щаслива. Ти цього домагався, щоб вона закохалася в іншого?

Хлопець ображено засопів.

— А тобі начебто Доранн не подобається? Ви всі від нього з глузду з'їхали. Листівки пишете, сердечками прикрашаєте. Хіба ні?

— Та я й не заперечую. Гарний хлопець, але я реалістка. А Сьорі закохана по вуха. Змирись. Ти не дочекаєшся взаємності. Вона не твого поля ягідка.

У дівчини потемніло перед очима, і вона втратила свідомість.

Доранн прийшов до тями, немов від удару блискавки. Було темно, тільки над головою сяяв повний місяць. Та ще тлів недогарок свічки, який невідомо яким чином опинився в ямі. Хлопець лежав горілиць у глибокій вовчій пастці, і був повністю забруднений глиною і землею.

— Що там тягне руку? – подивився і жахнувся. Цівка холодного поту потекла по спині. Рука грубим шкіряним поясом була з’єднана з тендітною кистю дівчини, що лежала без свідомості. Її обличчя білою плямою виділялося при миготливому світлі свічки.

— Сьорі, дівчинко моя! Що ти наробила?  – він все зрозумів, так як був досвідченим, талановитим магом, – Нічого, потерпи, зараз все виправлю. Потрібно було раніше все розповісти. А я все оберігав твої почуття. Догрався в шпигунів. Ти ж ледь не занапастила себе, – розв'язав шкіряний пояс, і почав розтирати її руку, щоб відновити кровообіг.

Потім поклав долоню на її лоб і сконцентрувався. Швидко зайшов у підсвідомість і перенаправив золоті нитки назад до неї. Але вони чіпко трималися в його свідомості, проникли в змучені деформовані перетворенням клітини його організму. Ні, так не піде. Він одним різким рухом розплутав золоті клубочки.

— Рано ти таке зробила. Ти ж не вмієш досконало володіти своєю силою. Дівчинко, ти мало не загинула, – погладив її руде неслухняне волосся, – Ледь життя через мене не втратила. Ох... я собі ніколи б не пробачив. Тепер все буде добре. Скільки разів говорив – поки не отримаєш диплом, не експериментуй. Але це ж ти... норовлива. Зухвала. Кохаю тебе за це, – провів долонею по ніжній щічці, і ніжно поцілував.

— Так, зараз вибираємося нагору, а потім я тебе витягну зі світу ілюзій. Ось чого надумала. Та ти ж не знала. Я самовідновлювальний маг, а ти ще маленька чарівниця, щоб віддавати силу і енергію. Не можна так робити. Головне, встиг вчасно прокинутися.