Пам’ять увірвалася у свідомість безкінечним світловим струменем. Вважалося, ув’язнений маг не витримає подібного напруження. Потоки спогадів різали і перекроювали уявлення про себе, змінювали думки, розбивали ілюзії. Душу несло розгалуженим лабіринтом з нескінченними гілками. Тільки здавалося, що пам’ять перестане мордувати зболіле тіло, як нова хвиля тяжких моментів з минулого життя змушувала корчитись від болю.