Глава 11. Сон, і так може бути

Мить реальності, що вибухнула білою блискавкою перед очима, змінила звичний простір на зовсім інший, кольоровий. Усе змінилося. Оговтався, подивився на бік та почав розглядати склянку прохолодної води, що взяв на кухні. Алекс, з усіх боків намагаючись зрозуміти феномен візуальних змін задумався.

Від розмитого миготіння кольорів у нього запаморочилося в голові:

- Стоп, - він голосно сказав.

Разом із голосно сказаними словами вся кольорова мозаїка всіляких кольорів зникла, зануривши на мить в похмуру темряву. Від галюцинації, що виникла, Алекс у непорозумінні спустився на перший поверх і демонстративно, незважаючи на те, що він сам жив у великому будинку, сів на крісло, що стояло біля вікна. Не помітив того, що вже вирушив у нову подорож не випадково потрапивши в реальність снів. Після випитої пігулки заснув, прокинувшись уві сні в своєму будинку. Не помітив жодних радикальних змін, які могли б підказати про його місце знаходження, але уві сні, хлопець, продовжував думати, що ще перебуває в реальному житті. Зручно розлігшись на крісло, не помітив, як перед ним з’явився кіт який вміє розмовляти, а на столі з'явилася чашка гарячої кави з дивовижною хмаринкою, що утворилася над нею, яка за дві секунди перетворилася на тонку нитку та одразу й безслідно кудись зникла. Ранковий дзвінок різко змінив усі плани не тільки на сьогоднішній день, а й усю долю. Не приємне підставне сповіщення Карликом Алекса поселило дивне відчуття, став гостем у своєму будинку. Упав обличчям об твердий басейн, що розбив усі мрії, і плани дописати книжку видавши роман у задуманий термін. Тепер перед ним постало зовсім інше завдання, пов'язане з пошуком нової роботи.

- Я не можу повірити, як мене могли звільнити з роботи, - він сам собі поставив запитання.

- Я залишився один. Без роботи, без друзів, і без свого кохання. Зовсім один.

- Хто міг зі мною так жорстоко вчинити, і нещадно покарати несправедливістю моє життя, - він сумно в такт словам почав постукувати пальцем по столу.

Від сьогоднішніх подій, що раптово дістали до найпотаємніших почуттів, зробив легкий вдих, чи то від радості, чи то від сумніву. Замість очікуваного надихаючого сонця в ранковому вікні, побачив тьмяно палаючий світлом нічний холодний місяць, який чомусь за мить перетворився на величезну жовту кулю. На очах шкіряний гаманець із зеленими купюрами, що лежав над столі різко зменшився.

- Що це було? Містика, - він з подивом подивився на гаманець.

Це був простий трюк Карлика.

- Я так довго не зможу. Мій гаманець капітулював у мене на очах. Я буду протидіяти кризі. Зараз потрібна будь-яка робота, і будь-який заробіток, - сказав гучним та впевненим голосом.

Розмірковуючи на різні теми із сумними очима підійшов до підвіконня. По білій доріжці підбігла з хитрим виразом обличчя кішка, яка пірнула під руку. Ніжно почав себе гладити. З розумінням опустив задумливі очі. У відповідь кіт тим же поглядом привітався, і грізним тоном сказав:

- Господар, досить байдикувати. Починай шукати роботу, а то все життя просидиш вдома нічого не роблячи.

Алекс здивувався від почутого та подивився на кота, що сидів біля руки і обхопив грайливо гострими зубами пальці, обережно покусуючи за мізинець. сказав:

- Мій кіт вміє розмовляти. Дивно якось але таке буває коли довгий час сам.

Кіт:

- Мені зараз не до здивування. Я хочу їсти.

- Мій кіт голодний і у мене немає роботи.

- Досить думати. Потрібно діяти.

- Мене тільки сьогодні вранці звільнили, - злякано сказав Алекс.

- Потрібно відразу шукати роботу. А не чекати чогось невідомо чого.

- Я ще не встиг подумати. А ти вже починаєш мені вказувати, що потрібно робити.

- Я краще знаю. Що робити. У мене сім років за один рік твого черепашачого життя. Я вже встиг зголодніти за той час, як ти нічого не роблячи, просидів десять хвилин роздумуючи про всяку не зрозумілу всячину. Ти ж бачив, що сталося з твоїм гаманцем, він на очах зголоднів, а в нього хвилина. як за рік. Тобі, мій дорогий хазяїне, належить зараз приступити до пошуку нової роботи. І в цю ж хвилину, о великий король порожнього холодильника, і владика порожнього царства, треба йти й шукати роботу, - з посмішкою сказав кіт, облизуючи великим червоним язиком лапку.

- Цікаво це від голоду він заговорив, чи я збожеволів від самотності, - тихо сказав вдивляючись у зелену траву.

- Я все чув. Від голоду я заговорив. Я скоро не те, що говорити буду, а буду нагадувати про роботу кожні десять хвилин, а ще й співати почну голосом королівського блазня, - посміхнувся, - а може, я ще почну гавкати, як бродячий пес, від твого неробства.

- Але, як минуло так багато часу. Мені тільки вранці подзвонив керівник.

- Я ж тобі казав. що у мене сім років за один твій рік. Я їм удесятеро більше за тебе, - обличчя Алекса скам'яніло, - не дивись на мене таким твердим поглядом, ніби я вкрав кілограм твоєї червоної ікри, - після хвилинної паузи він додав, - чому в холодильнику закінчилася риба?

Кіт показав гострі тонкі зуби, і ними ж висловив усе своє невдоволення щодо свого господаря. Зістрибнувши з підвіконня, і незадоволений кіт, махаючи хвостом, втік в іншу кімнату. Від почутих слів від домашнього улюбленця Алекс підстрибнув, немов переляканий пес. Оглянувши кімнату і швидко побіг на кухню до холодильника за свіжою банкою сардин.