Глава 7. Невідома земля

Після раптового шторму, що підняв на роги весь океан і розтрощив маленький човен у великому без видимих меж загадковому океані й викинув мореплавця на незнайомий берег острова, залишилася нерозгадана таємниця про походження хлопця, який шукає шлях додому. Ніхто не знав скільки Родіон був часу в маленькому човні і за яких обставин там опинився. За час, проведений з Алексом і Сергієм, він встиг прокинутися від бурі, що сягнула його, і затуманила свідомість, перенісши її на новий, тихий, і небезпечний острів. Після струсу хвиль він, повертаючись назад у реальність, ще думками плавав у своєму теплому, рідному місті Києві, відпочиваючи на набережній хитаючись на курені під приємними теплими променями сонця, попиваючи прохолодний коктейль. Перебуваючи думками в місті біля будинку, прохолодний вітер і голод витягли душу із затишного містечка назад у світ океану. Він щосили намагався затриматися ще на одну хвилину, насолоджуючись теплою фантазією в безпечному і затишному місці. Острів був сильнішим за бажання Родіона. Паралельно фантазії, що виникла, вітер, омиваючи пір'ям спляче обличчя, розбудив і витягнув моряка назад у невідоме та далеко від рідного міста в дивне місце. Перша, друга і третя хвиля вдарилася об тіло лежачої на піску, почали повертати сили. Вся кольорова картина міста переродилася в океанічний світ. Невідома місцевість, вода, незнайома пантера і велика хвиля, що впала на голову Родіона відправила його на коліна долі. Адже тільки везіння врятувало його коли він був непритомний, поклав втомлене тіло на берег острова. Доля відіслала моряка в ті обставини, де він міг сподіватися на самого себе. Усі рішення йому доведеться приймати самому.

Неохоче почав прокидатися, струшуючи з обличчя піщинки, що падали на воду. Навколо панувала порожнеча. Він нічого не знав про себе. Не міг згадати, як сюди потрапив, і що сталося з ним учора. Вчора в нього ніколи не було. Хтось зробив для нього нове випробування на міцність і вірність. Труднощі показували справжнє обличчя і всю правду. В житті Родіон сподівався тільки на себе. У ситуації, що склалася, він ні на кого не міг перекласти свою провину і відповідальність. Родіон опинився сам і йому доведеться пройти цей шлях, і винести всі удари приготовані долею, а якщо не витримає, то до нього прийде неочікувана смерть і він помре, не дізнавшись, хто він такий, і ким був до загадкового місця.

Родіон підняв голову, поворушив м'язами шиї. Сонна розмитість поплила в очах, незрозумілі образи, що виникли у свідомості, дезорієнтували, нічого не розумів. Задоволеним обличчям покрутив на всі боки голову, сподіваючись прокинутися у себе вдома на теплому ліжку і випити чашку гарячої кави. Після пережитої бурі не розумів свого місцезнаходження. Зараз опинився там, де вже є. У нього не було жодного шляху назад. Позаду нього була смерть, а шлях до життя лежав попереду. Думаючи те, що перебуває в безпечному сні, злегка вирішив підвестися й підійнятися з ліжка і сходити в теплий душ, а він так думав. Раптово голову накрило крижаною хвилею. Хлопець схопився з пісочного ліжка і крикнув:

- Я вже встаю. Не треба мене тягнути в холодну ванну.

Різко підвівся на ноги, похитнувшись у правий бік, придивився і побачив страшну сумну для нього правду, нічого не зрозумів, і те, де перебуває, навколо була вода і пісок, зі здивуванням сказав:

- Де я? У голосі пролетів страх.

Усередині вибухнула куля адреналіну, що розплескалася по всьому тілу, і різко підняла моряка на ноги, які ледь стояли. Не знав нічого і не мав жодного розуміння, хто він є і, як тут опинився. Незнання ще більше обеззброїло бажання жити. Він перетворився на білий аркуш. На ньому нічого не було написано і це ще більше налякало. Без почуттів та емоцій застиг на одному місці. Забув про те, що ніхто не може втратити свій сенс життя і він завжди є, явний або захований. З ним було зовсім інакше. Моряк запанікував, відчув невідомість і розгубленість. Не знав, що робити. Родіон почав блідніти.

Легкий вітерець, що віяв з океану нашіптував:

- Правда. Друже. Не поспішай. Дороги назад не буде. Знайди себе і тобі стане легше.

Втративши свій орієнтир у часі, віці, місцезнаходженні, заспокоївся і став радий тому, що залишився живий. Адже життя, ще є, і не мало значення скільки йому років, і де перебуває, а головне, що життя триває. Стримуючи себе, вологою рукою струсив з штанів, футболки пісок. Лоскотало легке хвилювання від попереду побаченої незнайомої землі. У такому випадку хлопець міг бути першим щасливцем, який ступив на чарівну землю.

- Напевно мене випадково викинуло на пляж посеред буднього дня тоді, коли всі ще сиділи на робочих місцях у кабінетах, а я загуляв на пляжі з пляшкою коньяку й опинився тут. Усе ясно, я знову дав жару і трохи випив зайвого. Немає жодного приводу для хвилювання. Найімовірніше, там за горизонтом розташоване живе місто, - він сказав, бачивши перед собою розпливчасту землю без чіткості рельєфу.

Чайки сну, що нависли туманно, розлетілися разом із теплою хвилею вітру, що прилітав від океану. Острів виявився меншим, ніж припускав. Попереду була біла пустеля. Велика площа одного піску лежала всюди. По краях берегів, як з лівого так з правого боку плавали хвилі. Моряк побачив у блакитній матерії велику жовту кулю, що світила млявим світлом. Йому здалося, що він спостерігав за кожним його рухом. Сонце було живим. Придивившись до нього, побачив незграбно намальований художником-початківцем зеленого кольору контур. Остерігаючись нападу обережно відвів голову вниз. Тут можна було очікувати все, що завгодно і від кого завгодно. Родіон не знав на який потрапив острів, і які тут можуть бути дива та нові небезпечні сюрпризи для життя. Виникали дивні почуття. Вдалині океану небо змішалося з піском і створило яскраве сяюче світло, яке висвітлило всю верхівку світу, змінило палітру синього кольору до невпізнанності та вкрило полотно іншим, неприродним для нього кольором. Весь побачений світ поступово почав змінюватися до невпізнання, відкриваючи в собі все нові потаємні чудові краї, і дедалі більше дивував хлопця. Небо, вода, вітер, пісок і все навколо почало наповнюватися новим життям. Цей світ тут був завжди, таким, як зараз. Родіону стало страшно. Лише один вихід стояв перед ним, а це впевнено стати на ноги та піти вперед.