Глава 4. Зустріч із Бродягою

В цей час в місті Київі Алекс та Сергій продовжували відпочивати у Гідропарку. Приятелі повільно, не поспішаючи, подолали тільки половину шляху до золотого пляжу під жовтою кулею, що розкидала по всьому Києву промені світла, які танцювали та співали в просторі. Вийшли за територію спортивного майданчика, і пройшли піщаною дорогою метрів триста, ховаючись під тінню в ряді струнких, що стоять по обидва боки, витягнутих догори тополь.

Алекс і Сергій йшли вздовж двох ліній пропускаючи вперед автомобілі, що мчали на пляж. Усім хотілося пірнути в прохолодну воду. Не дійшовши до місця призначення, звідкись вигулькнула вдалині дороги таємнича людина. Алекс помітив темний образ, а це сталося за сто метрів. Він на нього подивився, але не надав йому жодного значення, опустив голову і ліниво пішов уперед. Через три кроки Алекс побачив незрозуміле. Людина, яка секунду назад була на великій відстані, і невідомим чином та несподівано опинилася перед ним. Алекса накрила темна хмара та раптово провалився у велику, холодну прірву. Тополя, що стояла поруч подувши грайливим вітром розбудила в ньому ейфорію. Він спокійно ліг на теплий пісок і подивився сонними очима на Бродягу, що стояв попереду. На середній зріст незнайомця була одягнута чиста біла футболка, від якої пахла весняна свіжість та легкість. Він був під арканним жителем міста і жив там, де йому хотілося. Чоловік був забарвлений смаглявою засмагою з пляжними піщинками на обличчі, що ще висіли на бороді. Борода нагадувала церковного служителя, який присвятив себе на більшу частину життя церкві. борода відображала святість і чистоту людської душі. Штани були протерті, а на правому коліні були коричневого кольору шкіряні латки, підкресливши свій незвичайний стиль. На ступнях висіли не його розміру зимові черевики. У нього була своя незвичайна вимова слів і постанова мови. Очі блищали розумом відданого собаки які ніколи не брешуть. Вони бачили те, що йому довелося пережити і заховати в собі, але забув лише про одне, що в них завжди залишається відбиток минулого. Алекс, лежачи на піску подивився на нього і підвівся у нову реальність. Усе навколо змінилося та якось незвично. Він побачив людину з іншого боку.

Алекс незадоволено подивився на нього та сказав:

- Жебрак, забирайся з дороги.

Бродяга був зовсім іншою людиною. Не такою, якою його бачили оточуючі. Він був ким завгодно, і ставав тим, ким хотів. Загадкова особистість. Безхатченко перетворювався на різних людей, одягаючи на себе різний одяг і майстерно грав обрану роль. Він підійшов ще ближче й обережно роззувся та переступив через поруч лежачу спортивну сумку та засміявся.

Алекс сказав:

- Ей, ти, хлопець. Чого стоїш і дивишся на мене? Ти, що не коли не бачив людей які охайно вдягнені?

- Що ви. Бачив, і звісно не один раз. Вибачте. Ви мене здивували своєю охайною футболкою, - сказав Бездомний.

- Що з нею не так? Я бачу, як ви на мене незадоволено дивитесь. Ви думаєте, що я бідна людина? Алекс подивився прямо в очі.

- Ви кажете дурниці. Не можна судити людину за її одягом. Ми можемо здаватися прекрасними і багатими людьми зовні, але всередині може бути одна бідність. І я вам ще нічого не встиг пред'явити за ваш зовнішнім вигляд, як ви вже, немов голодний вовк, накинулися на мене, - Бездомний сказав і відвів очі.

- Не пускай у хід бідних вовків. Ти зі мною не знайомий і ти вже починаєш холодити каву.

- Стійте. Не поспішайте кидатися словами. Вони вам ще знадобляться.

- Добре. Ну, тоді я пропоную сходити, і зануритися в прохолодній воді. Я бачу,  бідолаха, у тебе напевно був важкий день.

Бездомний встиг змінити мертвий тон на грубий бас музиканта, але після слів Алекса промовчав. Раптово все поплило хвилями, змінив стару реальність на нову. Повсюди пролунав дзвін розбитого скла. Алекс зі здивуванням подивився на Сергія і запитав:

- Ти чув, як мені нагрубив цей незнайомець? Ні виховання, ні поваги, ні чого в ньому немає. Він ще посмів зі мною так розмовляти, ніби я йому півжиття винен. Він розмовляє зі мною, так ніби ми вже дружимо десяток років. Нахабство, і тільки нахабство, більше ні чого я в ньому не бачу.

У відповідь Алекс нічого не почув. Він ще не знав про розмову, яку чули тільки він і незнайомець. Сергій із приходом жебрака став зачарованим невідомими чарами, які не дали йому побачити незнайомця, що підійшов до них. Він стояв немов жива статуя без почуттів в душі.

- Поглянь на невихованого. Він навіть не стежить за своїм тоном. Таких, як він треба в оренду здавати в цирк. Хоч там із них буде хоч якийсь толк. А то вони вештаються містом і лякають людей і більше нічим не займаються. Даремно витрачають життя і не тільки своє, а й інших людей.

Сказані слова Алексом Сергій знову не почув. Він стояв із розпрямленою спиною і дивився через дерева на жовтий пляж який знаходився на березі Дніпра, що виднівся вдалі. Раптово незадоволення Алекса зупинив Бездомний:

- Награлися? Наскаржилися? Жульєни. Досить кіз через стадіон водити.

- Я вже все зрозумів, ви мене хочете вбити, але у вас нічого не вийде. Мій друг усе бачить, і ви мені нічого не зробите. Сергій просто не хоче нічого казати.

Бродяга ще ближче підійшов до Алекса і почав з ним в гру слів. Сергій не бачив людини, яка розмовляла з Алексом. Сам час змінив свою приналежність до сприйняття, який став на багато повільнішим для нього, ніж зазвичай. Один бачив світ інакше, ніж інший. З цієї причини Алекс міг розмовляти з невідомою особою, а його друг ні.