Розділ 1.

Заплющ очі, прислухайся до себе. Тоді почне говорити душа, а не холодний розум.

Ранкова роса починає випаровуватися під яскравим сонцем, що тільки-но піднялося над горами. В лісі тихо, лиш іноді чутно щебетання птахів, тріпотіння їх крил серед густих дерев. Стефані сидить біля струмка, закутана в теплий білосніжний светр. Перше проміння виблискує на її золотистому волоссі, що ледь-ледь здіймається від легких потоків вітру. Вона сидить мовчки, сердита на себе, бо не знає, навіщо це все. Що змушує її вже втретє приходити сюди, відмовляючись від прогулянки з подругами. Дівчина подекуди не може згадати, що саме бачила, і чи бачила взагалі, але щось тягне її сюди — щось невидиме, сильне і наполегливе.

Стефані відкриває записник, який майже постійно носить з собою для невеличких замальовок. Частіше всього, ці малюнки не перетворюються у повноцінні картини, але мають свій шарм, тому що бережуть спогади про речі, які дуже вразили та надихнули художницю. Цього разу Стеф не може намалювати нічого. Вона дратується і кидає блокнот назад у рюкзак. Дівчина прямує назад до будиночка, впевнена, що більше ніколи не повернеться до цього проклятого струмка.

***

На ярмарку у маленькому селищі поблизу Міжгір'я сьогодні особливо шумно. Вересень цьогоріч надзвичайно теплий, тому кожні вихідні Карпати переповнені туристами, які бажають насолодитися золотавими краєвидами та гірською свіжістю. Місцеві жителі розгорнули свої імпровізовані кіоски, щоб продавати колоритний одяг, прикраси, обереги, і, звичайно, відоме карпатське різнотрав'я. Саме ним зацікавилася Стефані. Подруги полюбляють вечори за чашками чаю, і білявка збирається придбати сьогодні щось особливо ароматне і бажано заспокійливе. Для них останній спільний вечір в Карпатах цьогоріч.

Стеф затримується біля прилавка з оберегами. Білявка перебирає підвіски із залитими смолою травами. Вона читала про властивості деяких, тому від порад продавчині ввічливо відмовляється. Жінка, зразу видно, що місцева, посміхається своїми тонкими, але виразними вустами, і чорні очі її виблискують здогадкою.

— Бізонь* едельвейс шукаш, любко?

— Перепрошую? — Стеф посміхається, почувши карпатський діалект.

— Твої вічка* так і сяют, мо хлопика вподобала! — щасливо промовляє жінка, торкаючись дівочого плеча рукою. — Едельвейс то є трава, цо дарує вічне кохання. Айбо*, я її не маю, бо то злочин ту траву рват.

Погляд продавчині стає серйознішим, і тепер вона дивиться кудись позаду Стефані, але дівчина не надає цьому значення. Вона трішки схвильована своїм виглядом, бо зовсім не почувається закоханою. Збентеженою, так, але не більше.

— Дякую, пані, але тої трави мені не потрібно, — білявка дарує місцевій легку посмішку, і показує обрану підвіску. — Візьму первоцвіт, для здоров'я. Решти не потрібно.

— Най буде первоцвіт, добра рослина, — жінка бере гроші, і темні очі її нарешті дивляться на Стефані, але погляд чомусь з доброзичливого змінився на байдужий. — Он Левко прийшов, го чай найкращий на всі гори.

Стеф повертається, щоб побачити продавця, якого радить чорноока пані. Біля його прилавка зібралося чимало людей, і дівчина може роздивитися лише зачесане назад чорняве волосся, тому вирішує підійти ближче, щоб черга не стала ще більшою, доки вона думатиме. Стеф знову придивляється до славнозвісного Левка, і щось у його виразній зовнішності здається їй занадто знайомим. Дівчина звертає увагу на очі, в яких мов чортенята танцюють, поки радісний покупець рахує потрібну суму. Ті очі яскраво-зелені, ніби кожен відтінок карпатського лісу знайшов собі там місце. Стефані вже бачила ці кольори, вони закарбувалися у її свідомості. Левко дивиться на неї у відповідь. Не тому, що це якийсь збіг, а тому, що до білявки дійшла черга, і тепер вона може роздивитися обличчя продавця краще. Високі вилиці, пухкі губи, — його зовнішність ніби знайома, але така далека від Стеф. Можливо, вона бачила його раніше, бо не могла не звернути уваги на привабливого хлопця, якого залюбки зробила б героєм серії фотографій, чи, навіть, картин.

— Вітаю, пані, щось обрали? — голос його оксамитовий, а усмішка білосніжна.

— Н-не зовсім, — Стефані запинається, трохи розгублено оглядаючи весь асортимент чаю. — Можливо ви допоможете? Щось ароматне, незвичне.

Дівчина дарує продавцю свою найбільш дружню посмішку, але він, очевидно, перемагає в неоголошеній битві. Левко усміхається так щиро, очі його виблискують, і неважко здогадатися, що усіх цих людей в черзі приваблює не лише широкий асортимент товару. Цей хлопець абсолютно чарівний.

— Спробуйте з кори, вони надзвичайно ароматні, — зеленоокий бере до рук гарно оформлений мішечок, — ось чорна вишня, дуже ароматна. Гарно смакує і допомагає очистити... думки.

Стефані переводить погляд з чаю на Левка. Він посміхається так само, лиш тепер спостережливій дівчині здається, що хлопець трохи нервує. Можливо, вона накручує себе, бо так буває досить часто. Стеф киває, бере простягнутий мішечок чаю, і хоч в глибині душі їй хотілося б, щоб в цей момент їх руки доторкнулися, цього не стається. Білявка розраховується з Левком, вони дякують один одному, і настає черга наступного покупця. А Стефані чомусь здається, що зовсім не так усе мало відбутися.

***

Чай справді дуже ароматний і смачний. Дівчата довго сидять біля каміна, згадуючи усі цікаві моменти цієї подорожі, і, звичайно, вкотре нагадують Стефані, як через неї вони ледь не загинули, загубившись в горах. Стеф тим часом згадує причину, чому вони зараз у теплому будиночку, із зібраними валізами. Так багато думок крутяться в її голові, якась невимовна сила викликає нестримне бажання залишитися і все ж дізнатися, що саме вона бачила тоді біля струмка. Кого вона бачила.

Білявка дивиться у вікно, де сонце майже сховалося за горами. Вона думає, можливо, хвилину, а тоді зривається з місця і біжить до дверей, кинувши дівчатам ледь розбірливе "Скоро повернусь!". Стефані чимдуж біжить до витоку струмка, бо знає вже ту стежку напам'ять. Вона посміхається, чомусь впевнена, що сьогодні вдасться, тому що іншого шансу, скоріш за все, не буде. Завтра на світанку дівчина сяде в автомобіль подруги та поїде до Києва, щоб повернутися, в кращому випадку, наступної осені.