Подяка Одарки

.

Через кілька хвилин струмочок Підгірки повністю повернувся у своє русло. Там де ми стояли, вода зникла. Пан прокурор знову пильно й похмуро глянув на детектива, зробив крок і зник удруге. Зі мною навіть не попрощався! Може, між собою упирі спілкуються телепатично, як ми із паном Хмарою? І агент Коморчина сказав Ничипору насамкінець щось важливе? Якщо й так, це стосувалося тільки його дами серця, прекрасної Марії. Коли ми повернулися до зали, Ничипір Де-Чогось одразу підійшов до неї і щось шепотів красуні на вушко, заспокоюючи щодо її чоловіка.

Потім нам неминуче довелося спілкуватися із суворою охоронницею протоколу горгоною експерткою. Горгона лютувала, що отруйник утік. І хоча в неї була коротка стрижка з протравленим перекисом волоссям, але навіть короткі пасма ворушилися, наче змії, навколо голови горгони і виказували її емоції. Звичайно ж, експертка насамперед звинуватила Де-Чогось у змові зі злочинцем. Детектив надто самовпевнено тримався, надто багато знав, неввічливо зник, так само раптово з'явився. І незважаючи на хвалену упирячу швидкість, кровопій не наздогнав втікача! Все ясно, він винний! І ми разом з ним.

— Поясніть, пане детектив, як за такої всебічної допомоги персоналу та власників «У-Пирятина», ви дали втекти злочинцеві? — шипіла блондинка горгона. — Чи вся справа у тому, що сімейка Осичко якраз і посприяла його втечі?

— Не розумію, панно експертко, чому вам так подобається звинувачувати господарів у самогубстві? Якщо вони намагалися безнадійно зіпсувати репутацію свого закладу, для цього має бути мотив, чи як? Ви можете назвати бодай одну версію, навіщо це власникам?

— Я… е-е… Ви тут детектив! Ми, експерти, лише будуємо прості версії на очевидних фактах! Співвласники хотіли позбутися один одного, зваливши всю провину на іншого і отримавши цілий шинок. Але вибрали для провокації один і той самий момент!

— І найняли одного й того самого виконавця? Реалістично, нічого не скажеш, — Де-Чогось посміхнувся. Вкотре я дивувалася, що його ікла зовсім звичайної довжини. Хіба що трішки гостріше звичайних, якщо придивитися! — Я вам скажу, хто найняв прокурора. Відомий злочинець, убивця, злодій та шантажист оркаль Коморчин. На жаль, теж поки що не спійманий, але я працюю над цим! Він колишній шинкар «У-Пирятина», і на додачу, людожер. Він справді хотів усунути одразу обох власників, щоб отримати шинок із торгів у повну власність. У цьому версія експертів близька до істини. Прошу подати Коморчина у всесвітній харчовий розшук! Особливі прикмети: червоне обличчя, відстовбурчені вуха, лисий. Вважає за краще триматися в тіні і діяти тишком нишком.

— Сьогодні ж оголосимо людожера у розшук!  — запевнив чорновусий експерт.  — І вашого упиря прокурора теж! Красунечки, для вашого вітчима і чоловіка краще щоб поліція знайшла його першими! Упир проти оркаля, гм... весела сценка зустрічі уявляється!

Бліду Моль та Марію така перспектива зовсім не розвеселила. Але перед спільною втратою мачуха і падчерка згуртувалися і, я передбачаю, що в майбутньому вони можуть стати подругами. Лід відчуження тріснув.

— Я хочу висловити особливу подяку Альчику та його батькам, — сказав Де-Чогось. — Альчик справді допоміг мені розібратися з версіями. Спочатку я найбільше підозрював «підсадних качок», яких найняв отруйник, що підсипають отруту собі та сусідам. Вся плутанина приховала б одну єдину справжню жертву. І головною «качкою», вибачте, були ви, пані Тимарко! Альчик допоміг зняти з вас підозри!

— О, невже? Люба дитинко! — огрядна пані дістала хустинку і розчулено розплакалася. Гірськотрольченя пирхнуло, не бажаючи бігти до її обіймів і навіть брати у злої тітки цукерки. Але мама змусила хлопчика бути чемним. Батько Альчика почувався вже краще. Йому дісталося лише кілька останніх крапель отрути. Решта інсолеуму вилилася у глечик з пивом на сусідньому столику.

— Я хочу подякувати всім за допомогу та доставлене задоволення! — детектив Де-Чогось шанобливо вклонився. — Не очікував, що сьогоднішній обід виявиться таким насиченим! На жаль, я так і не спробував десерт, але тепер я ближче до своєї мети, до затримання Коморчина!

— Панно горг… експеркто, сподіваюся, вже можна зняти заборону на всі замовлення до кінця слідства? Я досі не прийняла протиотруту проти ціаніду! І решті не завадить заїсти стрес чимось смачненьким! — я нарешті згадала про гостинність. Під час переслідування у мене розігрався апетит.

Експертка горгона неохоче дозволила шинку продовжувати роботу. І одразу розквітла посмішкою, коли почула слова Мирослава: «Для вас будь що, панно експертко! Що бажаєте із народного меню? За рахунок закладу!»

Який негідник, легко бути щедрим за мій рахунок! Екзотичних дорогих страв поліції він, звісно, не пропонує! Отруєні страви давно забрали на експертизу, гаряче вистигло, але тепер усі замовлення оновилися. гірськотроль Фанфін був дуже слабкий, але вважав найкращою протиотрутою жирну баранячу ногу і ще більше пива! Домашнього! Потрібно зняти стрес, бо до кінця днів боятиметься його пити!

Я отримала нарешті свої п'ять трубочок з вареною згущенкою. Альчика хотіли пригостити солодощами всі.

— Пане Де-Чогось, а що ви бажаєте на десерт?  — поцікавилася я.

— Ви сміятиметеся, але найбільше я люблю збиті вершки. Справжні пухкенькі, добре збиті вершки! На бісквітному коржі чи безе, та й просто в тарілці!

— Це так сентиментально, пане Де-Чогось! Сподіваюся, домашні вершки з Підгірців вас не розчарують. У нас чудові вершки, від корів, що пасуться вільно на заповідних угіддях!