Картина з олією

.

Поки детектив Ничипір Де-Чогось ювелірно відміряв зразки на крихітних терезах і бовтав у колбочках, намагаючись визначити склад їжі, Мирослав підскакував, наче на їжака сів. Вчений маг чудово розуміється на отрутах і реактивах! Він міг допомогти, але змушений був не привертати уваги, інакше, як власника шинку, його звинуватять першим! Що, красунчику, зрозумів тепер, як іноді важко не втручатися? Моя зловтіха тонула у занепокоєнні. Що відбувається? У нас епідемія? Спроба масового вбивства? Випадковість? Алергія? Провокація? У чому справа?!

Поки детектив-кровопій шукав докази, я намагалася відновити повну картину. Усі думки плуталися, психотехніки давали збій, вихід у астрал не клеївся! Та все ж мені вдалося подумки піднятися над залом і сконцентруватися. Глибоко дихаючи, я заплющила очі і відмотувала час назад. Багато гостей привернули мою увагу ще до скандалу.

Чим? Найпростіше відповісти про красуню Марію. Коли вона з'явилася, наче зі сторінки гламурного глянцю, у яскраво-червоній сукні, у розкішному крислатому капелюшку, шовкових рукавичках і червичках на високих підборах, то нехай ви були б художником, бабієм, заздрісницею, вбивцею або голодним гірськотролем, ви точно звернули б на неї увагу! Красуня була сповнена духом авантюризму, їй абсолютно не лічила роль жертви. Можливо, пан прокурор правий? Його намагалися отруїти, а не її!

Сам прокурор — непоказний блідий тип із темною борідкою, у темному дорогому костюмі обідав поруч із такою ж блідою дівчиною у білому. Він постійно бурчав, а його супутниця — дочка, племінниця, вихованка чи інша бідна родичка, яку я про себе назвала Бліда Моль, мовчки їла, не піднімаючи очей від страви. Прокурор пожвавішав, тільки коли увійшла Красуня Марія. Став із нею загравати, і Красуня пересіла за їхній столик.

Проте, мені здалося, що вони граються у випадкову зустріч, хоча давно й близько знайомі. Мабуть, спектакль спеціально для Блідої Молі. Так роблять хитрі батьки, знайомлячи діток із новими подругами. Ймовірно, мова про офіційне знайомство: заручини, поділ спадщини, а за таке можна й отруїти! Але тоді треба знати про зустріч наперед. Але нещасна Бліда Моль сама мало не зомліла від хвилювання, коли сусідці по столу стало погано. Навряд чи вона здатна так зіграти! Хоча… все можливо.

Ні, висновки потім. Поки що, сухі факти. Огрядна тітка скандалістка вже сиділа в залі, коли я прийшла. Вся така пишна, і фігура, і сукня з оборками, схожа н бабу на чайнику, вона голосно сварила кучерявого малюка. Як потім з'ясувалося, чужого. Малий заважав їй, бігав по шинку, пані вважала його надто веселим, отже, погано вихованим! Малюк років чотирьох грався, бігаючи між столиками. З усіма розмовляв, не злякався навіть гірськотролів! Його батьки, звичайне подружжя, тихо обідали у куточку. Забрали сина, коли почався галас і скандал. Так я дізналася, чия це дитина.

Компашка гірськотролів лаялася, плюючись поганими словами. Вони стукали ножами, гарчали, але нікому не заважали. Гірськотролі так спілкуються, це всі знають. Нехай навіть вони не поділили золоту жилу, але подумати, що гірськотролі зводять рахунки отрутою, чисте божевілля! Їхній шлунок перетравлює майже все, включаючи каменюки та бліді поганки. І темперамент і них не той. Вдарити по голові, задушити, зарізати – оце будь ласка! Але гірськотролі отруйники?! Не вірю!

У центрі зали один займав весь столик харизматичний брюнет у картатому костюмі. Як потім з'ясувалося, Ничипір, приватний детектив-кровопій. Він замовив сирий телячий тартар із кров'ю і найдовше зберігав повний спокій, коли пан прокурор і тітка скандалістка почали кричати про отруту.

Ще два десятки відвідувачів — звичайні подорожні, знайомі селяни з Підгірців і туристи, нічим не привернули мою увагу. Якщо отруйник серед них, він здорово замаскувався! Його ніяк не вирахувати!

Ясно одне: якщо це не випадковість, а підступний план, то комусь із присутніх, напевно, знайоме ім'я Коморчина, проте невідомо, хто під цим ім'ям ховається. Ми вже звикли до цього! Не треба бути великим детективом, щоб здогадатися! Це знову наш недоброзичливець! Діє він, як завжди, чужими руками. Отже зараз важливо знайти та знешкодити його агента!

Тож, якщо мене спитають, хто замовник, у мене є підозрюваний! Але його навіть немає в залі! А може і за сто кілометрів звідси немає! Хіба мені так повірять слідчі? Співвласниця шинку особа зацікавлена! Не знаю, що помітив Мирослав, як він збирається захищати нашу репутацію і власність, але я б уже викликала пана Вовка! Нам знадобиться надійний адвокат. Що ми скажемо? Що сиділи кожен на своїй половині шинку, далеко один від одного і просто обідали. Спостерігали за клієнтами, рахували, як у нас заведено, яких страв замовляють більше, сільських чи екзотичних? Ніщо не віщувало проблем. І раптом…

— У всіх трьох зразках виявлено сильні токсини, — повідомив детектив Де-Чогось.  — Усі отрути різні! Ваш зелений борщ, пані Тимарко, справді пофарбований порошком сатанинського гриба. Це не смертельно. Легка печія, гіркота, нудота, ефектні синьо-малинові переливи бульйону. Швидше, це жарт, аніж замах. Або спроба спровокувати скандал. У тарілці пані Марії знайдено тетродотоксин. Однак, біла форель з її замовлення — не екзотична риба-фугу, цієї отрути у форелі зазвичай немає! І я впевнений, що «У-Пирятин» має ліцензію на приготування фугу. Тетродотоксин у готових стравах з риби-фугу повинен бути в безпечній дозі. Тут доза небезпечна, на межі. Щастя, пані в червоному поки залишилася жива!

З гірськотролем найгірше. У його кухоль пива додали інсолеум — олію з бульб дикого соняшника. Мабуть, єдина природна отрута для гірськотролів, оскільки бульба накопичує сонячне світло, яке викликає у них стовбняк і опіки. Я міг би припустити, що вам, пані Тимарко, дрібку гриба підкинув у борщик той милий хлопчик; у пані в червоному алергія на рибу; гірськотролі зводили рахунки з товаришем, але коли всі три випадки одночасно, із різними отрутами… Випадковість, гадаю, можна виключити.