ДЕТЕКТИВНИЙ ОБІД

.

 — Гей, шинкар! Люди! Хто-небудь, допоможіть!

Чого я не чекала, так цього крику посеред звичайного обіду. Сьогодні у залі зібралося чимало яскравих подорожніх. Спостерігати за ними було цікавіше, ніж колупати вилкою в салаті. Я й спостерігала. На подив мій чудовий апетит сьогодні мляво відгукувався навіть на улюблені помідори та прозорий баличок з індички. І раптом  — страшний крик! Дехто схопився, когось отруїли! Від столика до столика линули зойки, лайка, дами непритомніють! І це у нашому шинку?! Що ж таке робиться, людоньки?

 — Вбивці! — несамовито кричала огрядна, яскраво вдягнена і цілком здорова на вигляд тіточка. — Я казала, що з моєю стравою щось не те! Я казала! Це отрута!

— Пані, ви погано почуваєтеся після того, що з’їли? Або вам щось не сподобалося? — перед товстою скандальною тіткою  ввічливо схилився пан Хмара.

— Та я нічого не їла, тому чудово почуваюся!  — заревла огрядна пані.  — На відміну від неї! — Вона гнівно вказала пальцем на інший столик, де гості метушилися навколо красуні, що лежала непритомна. Я чудово пам'ятала, як вона увійшла до зали, в шикарному капелюшку з пишним пір'ям.

— Хіба суп має синіти, га? Хіба це нормально? Перевірте, я впевнена в ньому отрута! Сатанинський гриб чи щось на кшталт того! Я впевнена!  — надривалася скандальна горласта клієнтка.

— Спокійно, пані, не галасуйте, будь ласка. Звичайно, суп ми вам замінимо та все перевіримо. Комин горить, може занадто натопили? Якщо комусь стало погано у таку спеку… Причина не в продуктах. У нас завжди все винятково свіже і якісне!

Твердість тону нашого шинкаря-домовика справила звичайне гіпнотичне враження на всіх, окрім товстої скандалістки. Її обурювало буквально все  — що ціни на сільські страви занадто доступні, це дуже підозріло! А на екзотичні страви — занадто високі! Крім того, залою шинку бігають діти! І представники різних чарівних родів сидять поряд зі звичайними людьми! Це просто жах, як небезпечно! На додачу, жертва «отруєння» лише непритомна, але досі не померла, щоб підтвердити серйозність звинувачень! Яке неподобство!

 — Я вимагаю викликати харчову поліцію! — горлала огрядна пані.  — Віддайте мій суп! Це доказ!  — Вона бурхливо опиралася заміні полумиску.

У цьому її підтримав дуже елегантний пан з сусіднього столика, мабуть, турист. У модному картатому дорожньому костюмі, із саквояжем та парасолькою, він виглядав би мандрівним художником або вченим-натуралістом, але для таких «одержимих» професій у нього надто акуратно зав'язана краватка і просто ідеальна зачіска. Можливо, це приватний лікар чи нотаріус? Але несхоже, щоб місце його нової практики було десь в Упирятині чи області. Ми б знали про приїзд такого модника, це точно! Ні, не схоже. Він подорожній, завітав сюди випадково, вперше. І для всіх ділових професій, типу нотаріуса, картатий костюм з жовтими клітками надто строкатий та артистичний. Може він страховий агент? Я і без «жабки» бачила, наскільки висока його харизма. Невже він буде скаржитися на нас? Ет, шкода, він мені сподобався!

— Цілком згоден з вами, пані. Суп  — це доказ! Його треба ретельно дослідити. Перепрошую, дозволите поглянути? Я в цьому трошки розуміюся. Також прошу не чіпати страви зі столу непритомної красуні в червоному. Проте, не впадайте в паніку заздалегідь, шановне товариство! Репутація шинку «У-Пирятин» дуже висока.

О, це вже приємно чути! Можливо, харизматичний пан-модник все ж на нашому боці?

 — Так розпарилися, що почали вже труїти клієнтів! Впевнені, що їм все зійде з рук! А як же, вони всі чарівники! Їхні клієнти — магічні істоти, не нам з ними рівнятися, простим смертним!  — Огрядна пані шморгнула носом і закрилася хусткою.

— Спробуємо міркувати логічно, — м'яко і дуже переконливо звернувся до неї картатий гість. — Навіщо господарям шинку труїти власних гостей? Якщо, звісно, господарі не маніяки!

— Так, для нормальних людей це дивно, але звідки ми це знаємо? А раптом вони маніяки?  — Трагічно скрикнула пані, витираючи сльози.

— Тоді, запевняю вас, їхні злочинні схильності проявили б себе раніше. За останні місяці у цьому шинку було безліч зручних нагод когось отруїти. Можна було вбивати зовсім непомітно, а можна так, щоб це викликало великий резонанс і потрапило у пресу. Так чи так, у певних колах пішли б чутки… Але «У-Пирятин» відомий тим, що їхні клієнти лишаються живими! На диво, жодної жертви, при тому, що нагод для нещасних випадків тут була маса!

— Ото ж! ви самі кажете, тут небезпечно! Смерть чатує на кожного! — товста пані смеркалася в хустинку і ридала, не слухаючи заспокоєнь.

Мені смертельно кортіло втрутитися. Але Мирослав, звісно, зробив «страшні очі», які закликали поки не зізнаватись, що ми, власники шинку, спокійно сидимо тут, поряд, у залі. Все бачимо, все чуємо.

— Я також вимагаю викликати поліцію! — різко втрутився пан у чорному діловому костюмі, з того столика, де лежала непритомною пані в червоному. — Марію отруїли! Хоча, можливо, намагалися отруїти мене! Я прокурор апеляційного суду всієї області, маю багато ворогів!

— Приємно, що ви схильні звинувачувати особистих ворогів, а не наш шинок,  пане прокуроре, — незворушно зауважив пан Хмара. — Звісно, харчову поліцію вже викликали. Але з огляду на особливості нашого обслуговування, не думаю, що вони випишуть хоча б штраф. Я більше тисячі років у цьому бізнесі і не пригадаю, щоб невидимих помічників звинувачували через неякісні страви, недбалість чи переплутані замовлення! Я все ж домовик козацького роду! І повністю відповідаю за своїх помічників! Якщо цей шинок випадково став ареною злочину, то харчова поліція вам не допоможе. Нам потрібен справжній детектив!